Ми з чоловіком ще досить молоді: йому 26 років, а мені 24. І у нас були великі плани на майбутнє. Але в минулому році моє життя перевернулось – мене скоротили, і я тимчасово безробітна. На щастя, Толя разом з братом і сестрою працюють в будівельній компанії, тому дохід у нас є.
Коли ми одружилися, батьки Толі попросили мене оселитися з ними в будинку.
Діна Степанівна стверджувала, що для нас краще буде жити разом, адже будинок вони усі разом ремонтували і добудовували спеціально для того, аби вся велика родина з сім’ями тут жила.
Їхній будинок і правда великий, красивий і просторий, а оскільки у мене немає своєї сім’ї і мало грошей, я не могла відмовитися.
Йшов час, і я стала розуміти, що відношення до мене змінилось кардинально. Свекор став жартувати, що я їм за їхній рахунок, про те, що я не можу сама і кусень хліба заробити. Зовиця сміється і каже, що вони роблять добру справу допомагаючи сироті, а дівер взагалі зі мною не вітається.
В один прекрасний день я не витримала, піднялася до Діни Степанівні, своєї свекрухи, і прямо сказала, що мені в поточній ситуації дуже некомфортно і, можливо, нам з Анатолієм пора думати про переїзд.
Свекруха, спершись на перила балкона, глянула на мене і сказала:
– Ну по-перше – якщо ви поїдете звідси, Анатолія звільнять з компанії. Та й ти вже рік як не працюєш. Без доходу ви навіть не зможете оплатити оренду.
Зробивши секундну паузу, вона додала:
– А ти не хотіла б працювати у нас?
– У вас? – запитала я нічого не розуміючи.
– Ну да, нам не завадила б домробітниця. Я тобі не хотіла без приводу пропонувати, а то ще що подумаєш, але раз у тебе такі наполеонівські плани намітились… Ми готові тобі платити 3 тисячі на тиждень, якщо будеш наводити лад в усьому будинку. І тимчасово забудеш про переїзд.
Тобто, сім’я чоловіка хоче, щоб я стала їх покоївкою?
З одного боку, чому б і ні, зайві 12 тисяч в місяць. Але… Будинок величезний, і підтримувати в ньому порядок буде важко, а я вже і так прибираю в ньому, тому що живу тут. Але тепер вони хочуть, щоб я брала у них три тисячі в тиждень.
А з таким ставленням, яке я отримую від родичів зараз?
Я подякувала свекрусі і сказала, що віддаю перевагу безкоштовному прибирання як форму подяки за те, що надали мені житло і годують. Свекруха хмикнула і пішла до себе.
Ввечері за спільним столом свекор підняв тему нашого переїзду і всі голосно сміялись. Якось так у них виходило, що без них наша маленька сім’я не виживе. Найобразливіше те, що чоловік теж сміявся від душі і сказав, що то у мене від того, що нічого не роблю такі думки у голові.
Я б з радістю пішла працювати, але знайти гідної роботи не можу. Сидіти в офісі за чотирнадцять тисяч цілий місяць? Б-р-р-р-р! стільки коштують мої босоніжки, а сумка втричі дорожча.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
