Дозвілля
– Мамо, можна зайти? – почула я голос за дверима й аж похолола від несподіванки. Це був Ігор, син, про якого не мала звісток багато років. У коридорі
— А крім моєї зарплати твоїм батькам більше нічого від мене не треба? Машину, може, або квартиру моїх батьків? — А чому ми маємо просто так терпіти її
– Бабусю, привіт! – почула я голос Оленки наступного дня. – Мені потрібні гроші, ти ж знаєш, навчання дороге. Допоможеш? Я відчула, як в середині мене щось стислося.
Валентина Павлівна повільно помішувала ложечкою охолоджений чай, дивлячись у вікно на листя, що плавно опадало на землю. Осінь цього року настала рано, та ще й видалася холодною. Або,
Кава заледве зварилася і Ольга налила собі її в улюблену чашку і сіла біля вікна. Сніг м’яко покривав вулиці міста, а Оля сиділа на кухні і дивилася на свою
— Марто, будь завтра вдома до шостої вечора! — сказала дівчині мати, Галина, заходячи в її кімнату. — Навіщо? — насупилася Марта. — У мене ж плани з
Софія вже півроку жила в кімнаті, яку винаймала в тітки Галини. Насправді кімнатою це було важко назвати: голі стіни, матрац на підлозі замість ліжка, невеличкий столик, на якому
— Я, мабуть, нічого не розумію у тому, як живе сучасна молодь, — подумала вона, стискаючи у долонях чашку чаю. Вся ситуація, що розгорталася останні місяці, ламала її
— Навіщо ви втручаєтеся в наші стосунки, Валентино Віталіївно? — запитала Майя, дивлячись колишній свекрусі прямо в очі. — Ми можемо самі розібратися. — Ваші стосунки? — буркнула
Десь о 4-й ранку за будинками почав голосно гавкати собака. До 5тої години гавкіт лише посилився. Люди почали вставати на роботу, з роздратуванням слухаючи цей безперервний гавкіт. Десь