Кава заледве зварилася і Ольга налила собі її в улюблену чашку і сіла біля вікна. Сніг м’яко покривав вулиці міста, а Оля сиділа на кухні і дивилася на свою стару плиту. Вона розуміла, що якщо каву їй ще пощастило зварити, то вечерю, швидше за все, не вдасться. Запалає лише одна конфорка, і навіть та – з часом почала диміти.
«Треба було купити нову ще минулого року», – подумала Оля, ковзаючи поглядом по пошарпаних кухонних поверхнях.
Оля жила сама. Батьки давно поїхали в село, а її друзі були зайняті своїми родинами. Різдво, яке колись було святом, наповненим радісними зустрічами і сміхом, тепер перетворилося на звичайний день, сповнений самотності і невдач.
Вона встала і вирушила в магазин, сподіваючись знайти хоч якесь рішення. Дорогою зупинилася на хвилину, коли погляд її упав на маленьку крамницю, що спеціалізувалася на побутовій техніці. Оля вирішила зайти.
– Добрий вечір, – привітно сказав продавець, коли Оля відкрила двері. Він був не дуже високий, з ледь помітним хвилюванням і враженням новачка, який тільки почав працювати в магазині.
– Добрий вечір, – відповіла Оля, – хочу подивитися плиту.
Продавець, помітивши її погляд на одній з моделей, підвівся і сказав:
– Це новинка, дуже зручна і енергоефективна. Вам вона точно підійде.
– Ой, якщо б я могла її собі дозволити… – сказала Оля з сумом. – У мене стара не працює, якщо не вдасться відремонтувати, то доведеться шукати таку, що влізе у бюджет.
– Я розумію, – відповів він, зітхнувши. – Ви знаєте, я тут не так давно працюю, і в мене така ж проблема як і у вас, не повірите, але я купив плиту, та у себе вдома так і не поставив.
Оля посміхнулася:
– Ось це так! Всі з такими проблемами. У мене навіть Новорічна вечеря під загрозою через цю плиту. Я от думаю, що замовлю піцу. Це все, що я можу собі дозволити на свято.
Продавець засміявся і запитав:
– Тобто у вас навіть на Різдво не буде можливостей на святкову вечерю?
– Ага, – відповіла вона.
– Знаєте, а може, я вам допоможу? Я живу неподалік, я би відпродав свою плиту вам, вона вам по ціні підійде, а собі я ще щось підшукаю в магазині. Можемо приготувати вечерю разом. У вас є бажання?
Оля поглянула на нього, трохи здивована його сміливістю.
– О, не знаю… Ви серйозно? Здається, що це трохи незвично.
Він усміхнувся:
– Ви ж говорите, що сама. А я теж сам, і Різдво без особливого святкування – це просто ще один день. Так що, чому б не зробити його хоч трохи особливим? До речі, мене звати Віктор.
Оля задумалась. Справді, чому б і ні? Вона ніколи не думала, що зустріне когось, хто так просто запропонує допомогу.
– Гаразд, – сказала вона. – Тільки якщо не будете готувати складних страв.
Він засміявся і накинув на себе куртку.
– Не переживайте, я не такий кулінар, щоб вам голову заплутувати. Тільки трохи класичних страв, щоб було затишно.
Оля посміхнулася і погодилася. Вони разом вирушили до його квартири, що була поряд. Вхід був незвично оформлений різдвяними гірляндами та яскравими ліхтариками. Оля не могла не помітити, як все це виглядало дивовижно.
– Ви навіть прикрасили квартиру, – сказала Оля, злегка здивована.
– Ну, святкувати треба хоч якось, – відповів він, вмикаючи плиту. – Я завжди думав, що ці дрібниці додають магії.
Потім вони повернулись в квартиру Олі, і Віктор швидко встановив нову плиту. Вони почали готувати вечерю разом, і Оля помітила, як легко все йде. Вони сміялися, обговорювали різні рецепти та історії з дитинства, допомагали один одному з нарізкою овочів і прикрашали страви.
– Я взагалі не думала, що цього року святкуватиму Різдво, — сказала Оля, сидячи за столом і дивлячись на святкові страви.
– А я не думав, що можна ось так, знаючи людину кілька годин, провести з нею Різдво, – додав він, посміхаючись.
Їхні погляди зустрілися, і між ними відчувався якийсь невидимий зв’язок, що став ще сильнішим після спільного приготування святкової трапези.
– Скільки я вам винна за плиту і за встановлення? – запитала Оля.
– Давайте ви оплатите лише мінімум, щоб я розрахувався в магазині, а решта буде подарунок від мене, – сказав Віктор.
В той вечір вони сиділи біля вікна, дивлячись на засніжені вулиці, і розмовляли про те, як іноді життя підкидає несподівані сюрпризи.
Оля зрозуміла, що це Різдво стало для неї особливим, бо вона отримала більше, ніж просто вечерю чи святкову атмосферу. Вона отримала справжнє тепло і взаєморозуміння, що зігріло її серце.
Вони провели вечір разом, сміялися і обмінювалися подарунками – простими, але такими важливими. І хоча це був лише початок їхньої історії, Оля вже відчувала, що новий рік принесе їй більше, ніж вона очікувала. А Різдво, яке вони зустріли разом, стало для них початком чогось нового і незабутнього.
Фото ілюстративне.