Дозвілля
Вона стривожилася, насторожилася – начебто нічого поганого не зробила: «Побачила у соціальній мережі, що день народження. Треба було тут написати, а я подзвонила. Думала, йому буде приємно. А
– Костю, це що, правда? – ледь не зі сльозами на очах промовила я до чоловіка. Костянтин мовчав. Його очі ковзнули вниз, до підлоги, а руки безсило опустилися.
Я завжди думав, що мені неймовірно пощастило. Віра була моїм ідеалом. Я обожнював її, носив на руках, намагався вгадувати найменші бажання. Вона була моїм щастям, моїм світом. Але
У 45 років щастя уже не приходить. Занадто пізно. Ці думки не покидали Марину, доволі красиву жінку, яка з певних причин вирішила, що для неї уже все закінчено.
До дядька Льоні прийшла племінниця — бідна сирітка. Прийшла і попросила грошей: — Дядьку Льоню, я заміж виходжу, а вбратися треба. Можеш допомогти? Дядько купив усе необхідне, все
У селі на Черкащині, в невеличкому домі під стріхою, жила моя бабуся Марія. Вона була вже старенька, але сповнена доброти й теплоти, які відчувалися навіть у кожному куточку
Мамо, я приніс тобі твої улюблені квіти! — Я бачила, сину. Скільки разів я тобі говорила, що ці квіти не мені потрібні вже давно? Замість того, щоб ці
Ми з сестрою живемо в орендованій двокімнатній квартирі, у спальному районі міста, де сусіди прекрасно знають одне одного і навіть іноді занадто активно цікавляться життям інших людей. І
— Ти що, з глузду з’їхала? Чому звільнилася з роботи? І на що тепер нам жити? — свекруха голосно дорікала Юлі. Ранок почався, як завжди: Михайло насолоджувався омлетом
Старший син Антон із невдоволенням подивився на мене, кидаючи телефон на стіл, – Мамо, ну доки ти будеш це терпіти? Ми ж не маленькі. Бачимо ж, що ти