Вона стривожилася, насторожилася – начебто нічого поганого не зробила: «Побачила у соціальній мережі, що день народження. Треба було тут написати, а я подзвонила. Думала, йому буде приємно. А що сталося?
Він сказав, що треба розуміти: «Зрозумій, там інший час – дві години різниці. Це означає, що розбудила дуже рано – їм рано».
Нічого собі, а не показав навіть, що не сподобалося. Воркував, дякував, пробував жартувати.
І Тома обурилася: Мені одне, а тобі інше. Дволичний чоловік твій брат. Знати не хочу. Сказав би просто, що рано, що спить, я б вибачилася – от і все. Ой, як негарно!
Через брата посварилися. Чоловік наполягав, що треба мати голову на плечах, розуміти, що доречно, а що ні: «У них шоста ранку, і ти з привітаннями».
Тома розійшлася: «Та ж зрозуміла, навіщо десять разів повторювати? Все ясно, як білий день, що про твого братика краще забути. Раз подзвонила, сто разів покаялася».
І кожен начебто чолом у стіну, один одного зрозуміти не виходить. Одне й те саме повторюють.
Потім зона непорозуміння дещо розширилася. Чоловік тараторив, що вона не відчуває людей: Навіщо торік моїй мамі сказала, що вона неправильно сало посолила? Розумною здаватися захотілося? Принциповою»?
Тома була на межі, але не треба демонструвати слабкість. Жалість його їй не потрібна.
І Тома теж не відставала, казала, що його рідня веде себе як королівські персони – гордості забагато, простоти замало. Усі дволикі. Так от, щоб нормально жити, треба його рідню за кілометр оминати. Підняла очі до стелі, урочисто сказала: «Господи, клянуся, що ніколи, ні за яких обставин, ні вдень, ні вночі до рідні чоловіка не звернуся, ніби її немає. Її немає – для мене!
Чоловік теж випалив кілька колючих словечок.
У цей час кішка вийшла – улюблениця дружини. Осудливо подивилася. Він вигукнув: «Геть!
Кішка злякалася – сховалась.
Не спілкувалися, він ліг спати у вітальні, вона у спальні.
Глухої ночі відчув чоловік біль у носі. На гpудях хтось був.
Це кішка сиділа, очі в темряві сяяли. Підняла праву лапку, звільнила один кігтик і засунула господареві в ніс.
Швидко зістрибнула – ховатися треба. Стрибками, як заєць, до господині під захист.
Ніс у господаря не розпух, бо кішка знала свою справу – не перестаралася.
Вранці злість минула, сліду від вчорашньої сварки не лишилося. Чоловік про кішку розповів: “Вона мене колись уколошкає – тигриця затята”.
А дружина посміхнулася: «А ти мене не займай. Кішка побачить і теж тебе полюбить».
Тома дотримала слова – рідні чоловіка не дзвонила. Уникати намагалася. Як і він, між іншим.
Можна раз на рік або навіть у два десь зустрітися. Цього достатньо.
