fbpx
Дозвілля
Я чекаю, поки невістка з онуком поїдять, а потім, коли вони йдуть відпочивати, чи кудись у справах, я тихцем проходжу до кухні і їм те, що залишилось. Мені соромно, адже кожна крихта хліба, лиш від доброї душі невістки. І так – вже тринадцять років. Все це через мене. Вона все чула тоді, вона все знає. Через мене все і сталось
Я чекаю, поки невістка з онуком поїдять, а потім, коли вони йдуть відпочивати, чи
Дозвілля
Кирило розраховував, що нормальна дівчина просто зобов’язана прокинутися раніше від хлопця, особливо у нього вдома і швиденько заколотити сніданок. Тим більше він не очікував чогось такого, просто млинчиків з сиром та яєчні з овочами цілком було б достатньо
Кирило завжди мав цілком сформоване уявлення, якою має бути його майбутня обраниця. У неї
Дозвілля
Минуло двадцять років, як ми закінчили школу – з цієї нагоди було вирішено влаштувати зустріч однокласників. В принципі, посиділи добре, душевно – замовили кафе за містом на березі річки, купалися, веселилися, пустували. Єдине, що мене неприємно вразило – це як більшість виглядали, особливо чоловіки
Минуло двадцять років, як ми закінчили школу – з цієї нагоди було вирішено влаштувати
Дозвілля
Всі дні після святкування річниці наших з Романом відносин я перебуваю в подиві. Що це було? Як реагувати і правильно оцінити такий вчинок? Це норма для сьогоднішнього дня або потрібно бігти з усіх ніг від цього чоловіка?
Всі дні після святкування річниці наших з Романом відносин я перебуваю в подиві. Що
Дозвілля
Мама Олі мовчала на витівки батька, і жила з ним, ніби так і має бути. До неї, її мати, бабуся і можливо прабабуся так жили. По-іншому вони не знали. Для Олі всі чоловіки такими були. І немов на підтвердження її слів тільки такі на шляху зустрічалися
Ніколи не пізно шукати свою стежину у житті! У черзі в магазині було душно.
Дозвілля
Вчора з чоловіком на гостину до його хорошого знайомого ходили. Так я звідти вийшла зі сльозами на очах. Так і не зрозуміли ми що то таке узагалі було. Театр абсурду, чесне слово. І виставу влаштував не хтось, а господар дому. Ювіляр, якого ми власне і прийшли привітати
Вчора з чоловіком на гостину до його хорошого знайомого ходили. Так я звідти вийшла
Дозвілля
Звичайний, трохи пізній і дуже розслаблений ранок вихідного дня. Настирливий дзвінок у двері. Як була, не розчесана і не вмита, відчиняю двері. На порозі молода дуже гарна і заплакана жінка: «На, – дає мені до рук немовля, – Батько твій чоловік, не сумнівайся.»
Дзвонили настирливо. На порозі стояла жінка з немовлям на руках. Я відчинила.«» – Ось,
Дозвілля
У переповнений салон автобуса увійшла бабуська. Була без п’ятнадцяти восьма ранку понеділка. Народ їхав на роботу похмурий, сонний, недоброзичливий, а бабусю приперло взяти з собою об’ємну картату сумку на коліщатках (а, вірніше, на колесах, тому що вони за розміром цілком заслуговують повного імені), в якій щось пищало і дзвеніло
Пропустивши два забитих під зав’язку автобуса, бабуська втратила надію дочекатися порожній і, розімнувши плечі,
Дозвілля
Я вже майже 6 років як займався боксом, бо теніс і баскетбол мій батько відкинув за безглуздістю в разі чого на вулиці. У якийсь момент я набрався сміливості і став щитом між братом і вітчимом. Відібравши у того собачий повідок, я повторював що “це не метод виховання”
Я – вітчим… Коли мені було близько року, мої батьки розлучилися. Справи давно минулих
Дозвілля
Сьогодні у Анни був день народження. Тамара стояла перед дзеркалом, приміряючи вбрання. Йти в гості не хотілося. Колись вони були подругами «не розлий вода», тепер же бачилися рідко. «Занадто різними ми стали за цей час», – думала Тамара
Аня з Тамарою познайомилися на вступних іспитах в інститут. Обидві дівчини приїхали з далекої

You cannot copy content of this page