fbpx

Я чекаю, поки невістка з онуком поїдять, а потім, коли вони йдуть відпочивати, чи кудись у справах, я тихцем проходжу до кухні і їм те, що залишилось. Мені соромно, адже кожна крихта хліба, лиш від доброї душі невістки. І так – вже тринадцять років. Все це через мене. Вона все чула тоді, вона все знає. Через мене все і сталось

Я чекаю, поки невістка з онуком поїдять, а потім, коли вони йдуть відпочивати, чи кудись у справах, я тихцем проходжу до кухні і їм те, що залишилось. Мені соромно, адже кожна крихта хліба, лиш від доброї душі невістки. І так – вже тринадцять років. Все це через мене. Вона все чула тоді…

Ми з чоловіком дуже не хотіли Олю в невістки. Вона була з не надто заможної неповної родини, виростила її мама.

Освіта – медучилище, працювала медсестрою за копійки, без свого кутка, бо в її матері ще двоє менших.

Ми ж сину і дочці квартири купили, вивчили дітей у вищих навчальних закладах. Все завдяки тому, що чоловік далекобійниом закордоном працював, а я репетитором з математики заробляла вдома.

Квартиру сина я на себе оформила, щоб Оля на неї не претендувала, і онука в ній прописати також не дала.

І взагалі, все здавалося, що Влад заслуговує кращої дружини.

Дочка ж наша вийшла заміж за бізнесмена, маленьку квартиру, яку ми їй подарували, вони здавали, а жили у великій.

Зоріна, наша дочка, з Олею теж не зійшлися характерами, не спілкувалися зовсім. А була в Зоріни, дочки, подруга Наталя, яку ми ще до Владового знайомства з Олею хотіли з ним познайомити.

Познайомити то познайомили, але нічого з того не вийшло, хоч ми завжди Владу і натякали, яка Наталя гарна дівчина.

Влад, хоч і не був до дружини й сина надто прив’язаний, але і йти від них не хотів.

І тоді Зоріна дещо придумала. Вона сходила до ворожки і попросила зробити так, аби наша родина забула про Ольгу, а Влад іншу покохав.

В той день Оля з малим були у нас, Влад завіз їх, а сам у якихось справах поїхав. Вони щось робили в хаті, наче пішли спати по обіді, а я поралася в квітнику.

Тут якраз зайшла Зоріна, підійшла до мене і почала розповідати…

Сказала, що Владислав дуже скоро почне віддалятися від дружини й сина, так ворожка запевнила…

Ми почули зойк. На ганку стояла і дивилася на нас Оля. Вона все чула. Відтоді події розвивалися дуже стрімко… Все – за якихось півроку.

Оля припинила з нами будь-яке родичання-спілкування. Не стало мого чоловіка. Дочка з зятем виїхали аж в Америку, йому там представляти бізнес доручили. Продали вони з сином будинок у якому я з чоловіком жила, адже заповіт був лише на їхнє ім’я. Виїхали за океан – і забули про нас, як і не було.

А Влад покинув Олю з малим заради секретарки. Ту квартирку, де жив з Олею він теж за вітром пустив. Разом вони переїхали на інший кінець нашої країни, бо в неї там батьки і невеличкий магазин.

А я після цього всього потрапила в стаціонар, бо не витримала бачити, як мій світ на очах перетворюється на руїни. Як вийшла, колишньою, жвавою і сильною, більше не стала. І не стану – такі наслідки.

У палаті мене відвідували тільки Оля й онучок.

Забрали вони мене до себе. Влад коли-неколи грошину яку перерахує та й потому. Не потрібна я ні йому, ні дочці… Дзвонять іноді, але я їм кажу, що все добре, не розповідаю подробиці свого теперішнього життя. Говорю, що з колишньою невісткою Олею ладнаю. Та ми й не не маємо непорозумінь, по суті. Просто…

Онук змалечку думає, йому так Оля вселила, що так поводження зі мною – норма. Вона сама слова мені ніколи кривого не сказала й не скаже. Вона просто робить вигляд, що мене не існує, хоча зранку вітається завжди, хоч це добре. Дивиться крізь мене. І онука так навчила.

Дітям. яким я не потрібна, нічого не скажу. Я в теплі, чиста сита. Та й куди б я пішла, якби мене до себе в сільську хату не забрала невістка. Просто виговоритися потрібно.

Думала про будинок перестарілих не раз. Але там і зовсім всі чужі… А Оля й онучок все-таки рідні мені. Та й куди мені йти: дім наш донька з сином продали, квартиру ту теж. Їм якось і не цікаво було, де я залишусь. І досі інтересу ніякого, як я живу.

Автор – Варвара К.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page