Кілька днів назад на вихідних я прокинувся рано і, намагаючись нікого не розбудити, вийшов на кухню. Зваривши кави, я тихенько включив радіоприймач
Намагаючись знайти щось цікаве, я почав перемикати канали. Раптово мою увагу привернув оксамитовий голос літнього чоловіка. Він розповідав про якусь теорію «тисячі кульок». Я зробив трохи голосніше і
—  Наталочко, вибач мені! Я був не правий! Я обіцяю виправитися! Виходь за мене! — потім він віддано подивився на дівчину і сором’язливо посміхнувся. — Ти вибач, я без каблучки. Сама розумієш. Але обіцяю: до весілля каблучка буде!
На момент переїзду в Київ, у Наталії вже був за плечима один невдалий шлюб. Потрапивши під скорочення на рідному підприємстві, дівчина піддалася на вмовляння кращої подружки Світлани і,
Олено, ти жінка заміжня. Тобі ці посиденьки недолугі навіщо? Це все для того, щоб на чоловіків заглядати, ніби я не знаю. Твоїм цим подружкам зайнятися нічим, так нехай вони хоч поїсти приготують, та в домі приберуться. Так, давай, щоб я про це більше не чув. Вийшла заміж – про подружок забудь!
Вечоріло. Прохолодний вітер просочився в кватирку і нагадав Олені про те що зараз все ж весна, а не літо. Вона поспішила закрити вікна. Згадалося їй що ще півтора
Петро Іванович обережно відкрив ключем двері і, намагаючись не шуміти, зайшов до квартири. Світло в коридорі не горіло, він зняв черевики і тримаючи букет в руці пішов на кухню, де було світло. Але, проходячи повз спальню, в яку були закриті двері, почув шум
Петро Іванович одружився пізно. До тридцяти питання взагалі не стояло, хотілося погуляти. Потім довго вибирав і ніяк не міг визначитися з обраницею. Спочатку було з кого вибирати, але
Запросили гостей в будинок. Павло вибрав момент і шепнув Івану: «Потім все розповім. Вона про Віруню не знає. Не проговорися і Лізі скажи, що б мовчала».
Лізо, хочу повідомити тобі неприємну звістку: до нас їде ревізор. – Пашка приїжджає? – Спокійно, Лізо, він проїздом, але на два дні. До моря їдуть. Зараз подзвонив і
Жінка у відрядженні пише чоловікові SMS:”Любий, значить так. У садочку треба бути в 8:10 – 8:15, значить, Марічку потрібно розбудити в 7:30 – 7:35
Одягти колготки, темно-сині джинси, футболку з другого ящика знизу, кофточку фіолетову або малинову (ящик другий знизу) . Все в комоді. Взяти з собою: сукню рожеву – висить в
В один не те щоб прекрасний день Олина бабуся Еліза Матвіївна, літня енергійна і рішуча пані ледь за 60, сказала: – Олю! Я довго чекала, довго мовчала, але моє терпіння лопнуло. Ти коли-небудь даси мені спокійно попрощатися з цим світом?!
Тоненька брюнетка Оля, мистецтвознавець, бабусю любила і тому дуже здивувалася, звідки такі дивні питання. А звідти, що ти мене в землю завчасно заженеш, – нелогічно продовжила бабуся. –
Вона не особливо стежила за собою. Всякі «жіночі штучки» не сильно її цікавили. Спочатку навчання займало всі думки, потім робота. Залізною рукою вона керувала справами. Але ось фарбуватися, робити манікюр і зачіску, у неї бажання якщо колись і було, то давно пропало. “Для кого? – сумно розмірковувала жінка, – На мене все одно ніхто не дивиться»
Пане! Я вам пояснила, що не можна. Без паспорта не дам листа, він іменний і рекомендований. Усе. Принесете, тоді дам, – Геля строго дивилася на відвідувача з-під окулярів.
Напередодні свого дня народження Валентина не знаходила собі місця: запрошувати на свято сина Колю з його сімейством чи ні ?! Може син здогадається не нервувати маму, а прийти один, привітати хоча б і йти до вечора додому до своєї сім’ї ?! Ну негоже двом чужим маленьким дітям сидіти за столом з дорослими людьми!
Так, саме чужим, Валентині вони не внуки. Вона сама не розуміла – звідки у неї така неприязнь до цих дітей, вони начебто, хороші, але Валентина була категорично не
Артем в шлюбі вже 11 років, за ці роки любов до Жанни минула без сліду. Коли вони одружилися, у Артема було зовсім не таке уявлення про ідеальну жінку як зараз. Тому тоді він вибрав Жанну. Тепер розкаявся
Жанна навіть через 11 років ні на день не постаріла. Все тому що вона дуже захоплена собою, своєю фігурою і обличчям. Вона не вилазить від косметологів, в свої

You cannot copy content of this page