fbpx
Дозвілля
Кілька днів назад на вихідних я прокинувся рано і, намагаючись нікого не розбудити, вийшов на кухню. Зваривши кави, я тихенько включив радіоприймач

Намагаючись знайти щось цікаве, я почав перемикати канали. Раптово мою увагу привернув оксамитовий голос літнього чоловіка. Він розповідав про якусь теорію «тисячі кульок». Я зробив трохи голосніше і відкинувся на спинку крісла.

– Припустимо, – сказав чоловік, – ви – дуже зайнята людина. І навіть непогано заробляєте. Ви обмінюєте своє життя на гроші і у вас вже не залишається часу ні на коханих, ні на друзів. Більш ніж упевнений, що вам не потрібно працювати весь час тільки для того, щоб зводити кінці з кінцями. Вам хочеться задовольняти свої бажання. І чим більше у вас грошей, тим вищі запити і тим більше і кращого хочеться, і цей процес нескінченний. Це замкнуте коло і нескінченний  цикл.

Час від часу варто питати себе: «Чи дійсно мені потрібна ця нова річ, через яку я не бачу білого світу вже котрий тиждень чи місяць?» Чи варто заради цього пропустити перший виступ доньки чи змагання сина з футболу?

Ось що одного разу сталося зі мною – ця історія нагадує мені про те, що в житті є дійсно головним. І він повідав теорію «тисячі кульок»:

– Одного разу я сів і підрахував: середня тривалість життя людини – 75 років. Так, комусь відведено більше, комусь менше, візьмемо середньостатистичний показник – 75 років. Помножимо 75 на 52 (кількість тижнів у році). Виходить 3900 – стільки у нас тижнів і стільки недільних днів в нашому житті. До того моменту мені було вже 55 років. Тобто, я прожив уже 2900 з них. У мене залишалася тільки тисяча.

Після цього я зайшов в магазин іграшок і придбав 1000 маленьких пластикових кульок. Взявши банку, я висипав всі туди. І щонеділі діставав і викидав по одній з них. Помічаючи, як кількість кульок зменшується, я почав звертати більше уваги на справжні цінності в житті і те, що дійсно важливо.

Знаєте, немає вищої ціни, аніж дивитися, як зменшується кількість відпущених тобі днів! Саме тоді розумієш, скільки часу ми витрачаємо абсолютно марно і навіть на шкоду собі.

А тепер я хотів би поділитися з вами останньої своєї думкою на сьогодні перед тим, як піду обійму улюблену дружину і ми підемо гуляти в парк.

Цього ранку я дістав останню кульку з моєї банки…

Тому кожен наступний день для мене – подарунок долі. Я вдячний за нього і намагаюся розділити свою любов і радість з близькими мені людьми. Мені здається, це єдино правильний спосіб прожити життя. Я ні про що не шкодую. Сподіваюся, мій досвід допоможе в чомусь і вам. А тепер прощайте, сподіваюся, ще почуємо!

Я задумався. Дійсно, як просто і мудро. Я планував з’їздити ще сьогодні на роботу – потрібно було внести правки в проект. А потім думав зайти з колегами в клуб. Але замість цього я зробив дещо зовсім інше: піднявся наверх і поцілував ще сплячу дружину.

– Кохана, прокидайся. Давай поїдемо з дітьми на пікнік.

– Щось трапилося? – з тривогою запитала дружина.

– Ні, нічого особливого… Просто ми так давно не проводили вихідні всією сім’єю. І ще – давай заїдемо в магазин. Мені потрібно купити пластикові кульки…

Фото ілюстративне.