fbpx
Дозвілля
—  Наталочко, вибач мені! Я був не правий! Я обіцяю виправитися! Виходь за мене! — потім він віддано подивився на дівчину і сором’язливо посміхнувся. — Ти вибач, я без каблучки. Сама розумієш. Але обіцяю: до весілля каблучка буде!

На момент переїзду в Київ, у Наталії вже був за плечима один невдалий шлюб. Потрапивши під скорочення на рідному підприємстві, дівчина піддалася на вмовляння кращої подружки Світлани і, залишивши трирічного сина матері, вирушила за заробітком.

На перших порах їй допомогла все та ж подружка, влаштувавши її в фірму, де сама працювала. Наталя з ретельністю взялася до роботи. Незабаром її старанність і професіоналізм були помічені керівництвом конкуруючої фірми і дівчині надійшла приваблива пропозицію. Наталя довго не думала і перейшла до більш щедрого на оплату начальства, захопивши з собою подружку.

Життя стало поступово налагоджуватися. Наталя так само старанно працювала і ще старанніше збирала гроші – дуже вже дівчині хотілося мати своє житло. Минуло п’ять років. Купивши малесеньку кімнатку в сімейному гуртожитку, дівчина вирішила перевозити до столиці сина.

До її великого розчарування Павло, незважаючи на свій ще зовсім юний вік, відмовився.

– Я тут звик. У мене тут друзі, та й бабусі потрібна допомога.

– Ти їдь, доню, – підтакувала онукові Олександра Юхимівна, – тут дійсно краще, спокійніше. Та й під наглядом завжди Павлик. А там? Ти підеш на свою роботу – як він один буде? Він вже в інститут до тебе приїде!

Довелося Наталії змиритися. “Добре. Тоді до приїзду сина постараюся заробити на нормальну квартиру!” – вирішила дівчина.

Немов почувши її плани, начальство оцінило багаторічну сумлінну працю Наталії та підвищило її до старшого менеджера, тим самим допускаючи її до закордонних відряджень, що ще краще відбилося на її зарплаті.

Повернувшись додому з чергового такого відрядження, Наталя зіткнулася біля самих дверей з молодим привабливим чоловіком.

— Вітаю! Мене звати Микола! — посміхнувся білозубо молодий чоловік. — А ви, отже, сусідка моєї сестри?

— А хто ваша сестра? — Наталя намагалася здаватися байдужою, але в животі вже пурхали метелики.

— Аліна.

Аліна дійсно була сусідкою Наталії. Така ж дівчина з глибинки, яка приїхала підкорювати столицю.

Через кілька місяців залицянь, Микола переїхав до Наталі.

— Не подобається він мені! — не приховувала свого ставлення до Наталиного співмешканця Світлана. — Мутний якийсь!

— Не переживай! Я вже один раз обпеклася! — сміялась Наталя. — Зараз стала значно мудрішою.

— Ну ну! — хмикнула Світлана.

Так минуло два роки. Згодом Наталя почала помічати, що практично одна забезпечує їх пару. Микола рідко давав їй грошей, але сам від подарунків, походів в кіно і кафе ніколи не відмовлявся і сприймав оплату з боку Наталії як належне. Дівчина зважилася на відверту розмову.

— Миколо, тобі не здається, що жити за рахунок жінки для чоловіка не дуже правильно? — почала вона.

— Наточко, я все розумію. Мені дуже соромно, що я не можу нас з тобою удвох забезпечувати, але, якщо чесно, без прописки мене не беруть на постійну і нормально оплачувану роботу. От якби ти могла…

Наталя все зрозуміла і обіцяла подумати.

— Ні в якому разі! — обурювалася на роботі Світлана, коли Наталя підійшла до неї за порадою. — Він і так сидить на твоїй шиї, а якщо ти його пропишеш, він взагалі ноги звісить і всю рідню свою перевезе! І взагалі: женитися він з тобою не збирається? Міг би для пристойності пропозицію зробити, другий рік у тебе на шиї висне!

“І то правда!” — подумала Наталя. Заміж вона не те щоб хотіла. Але ж бажання чоловіка одружитися багато про що говорить!

— Як ти дивишся в наше спільне майбутнє? – запитала вона чоловіка цього ж вечора.

— З позитивом! Все у нас буде добре! Ось, як влаштуюся на нормальну роботу, то і заживемо! – бадьоро і нарочито весело відповів Микола, але побачивши прищулений погляд Наталі, зрозумів, до чого вона хилить. – Почекай, ти про весілля чи що?

Наталя кивнула.

-Ну, Натусю, яке весілля? Нам і так добре разом! Та й якщо вже справляти весілля, то нормальне! Щоб вся рідня! А мені поки таке собі не дозволити… Ось влаштуюся на хорошу роботу…

— То чому ж не влаштовуєшся?

— Ну я ж тобі казав: потрібна прописка. А у мене її немає. Що тобі складно мене прописати?

— Боюсь, що тебе прописати, то до колосальних проблем в майбутньому! – відрізала Наталя і пішла спати.

***

— Чуєш, подругу, — Світлана вся світилася, — тут будинок будується неподалік. Здача через рік! Якщо зараз передоплату внести, то квартира вийде на тридцять відсотків дешевше!

— І скільки ж тієї передоплати? — зацікавилася Наталя. Світлана назвала суму. У Наталі якраз була ця сума.

— А якщо нас «кинуть»? — занепокоїлася дівчина.

— А ми застрахуємо!

— А як же решта суми?

— А інша частина в кредит!

Дівчата ще поспілкувалися на тему покупки житла і вирішили все гарненько з’ясувати. Світлана пообіцяла пошукати в інтернеті відгуки по будівельній компанії, а Наталя вирішила порадитися зі своїм керівником. Все таки він велика людина і багато кого і що знає.

Якось увечері пролунав дзвінок. Наталя з Миколою якраз вечеряли. Це був директор.

— Ну що, Наталіє Сергіївно, з’ясував я про вашого забудовника. Цілком пристойні і обов’язкові люди. Тому можете сміливо купувати. Але застрахуватися, все таки, рекомендую!

— Дякую! — зраділа дівчина і тільки тут помітила, що Микола під час усієї розмови стояв поруч з нею і все чув.

— Ти що, хочеш купувати квартиру? — він був сильно здивований.

— Ну так, а що?

— А чому ти зі мною не порадилася?

— А чому я повинна з тобою радитися?

— Але ж це такі гроші!

— І?

— Ти повинна була порадитися зі своїм чоловіком, перш ніж витрачати такі суми!

— А нічого, що ці суми я сама заробила? Ти навіть пальцем не поворухнув, щоб хоч якось мені допомогти!

— Звідки ж я знав, що ти збираєш на квартиру?

— А якби знав, швиденько знайшов би роботу і перестав сидіти у мене на шиї?

Микола демонстративно фиркнув і пішов ночувати до сестри. Наталя вже вирішила, що на цьому їхні стосунки не склалися, але не тут то було!

Микола заявився на наступний день при повному параді: у костюмі, з букетом хризантем і дешевим тортом.

—  Наталочко, вибач мені! Я був не правий! Я обіцяю виправитися! Виходь за мене! — потім він віддано подивився на дівчину і сором’язливо посміхнувся. — Ти вибач, я без каблучки. Сама розумієш. Але обіцяю: до весілля каблучка буде!

— Добре! Коли підемо подавати заяву? — для себе Наталя все вирішила, але вже дуже хотілося закінчити цю гру на своїх умовах.

— Так хоч завтра!

— Тоді, до завтра, коханий! — Наталя акуратно випровадила чоловіка за двері.

Назавтра, як і обіцяв, Микола кинувся в РАЦС. Після РАЦСу, задоволений і щасливий Микола поїхав додому, а Наталя на роботу.

— Усе! Зараз одружуся, — хвалився він сестрі, — і квартира буде у спільній власності! І стану я киянином! Може, і тебе вдасться прописати!

В цей час, поки Микола будував плани на чужу квартиру, Наталя підписувала договір, оформляючи квартиру на маму.

Коли вона ввечері повернулася додому, Микола з сестрою радісно посмішкою зустріли її на порозі. Наталя теж посміхалася.

— Відзначимо наше майбутнє возз’єднання? – обличчя Миколи буквально світилося від щастя.

— Так. Зараз ще Світланка підійде і почнемо! — в тон йому відповіла Наталія.

Світлана прийшла не одна. З нею був імпозантний чоловік.

— Знайомтесь! Це Сергій Юрійович, мій новий знайомий, а по-сумісництву власник будівельної фірми, яка будує наш майбутній будинок!

— Можна просто Сергій, – посміхнувся чоловік.

Дівчата швидко накрили стіл і Сергій взяв перше слово.

— Дівчата, я вас вітаю з покупкою вами житла і обіцяю, що в нього заселитеся не пізніше, ніж через рік! Зі свого боку, я б хотів зробити вам невеликий презент і зробити вам знижку на квартири! Світлані десять відсотків, а вашій мамі, Наталю, п’ятнадцять!

Дівчата дружно закричали “Ура!” і зааплодували.

— Тобто ви купили квартири? — Микола, здавалося, не втримається на ногах. — Ти що купила квартиру і оформила її на маму?

Він буквально сичав на Наталю.

— Як тільки я виплачу всю вартість, тук. квартира належатиме моїй мамі! — спокійно відповіла Наталія.

Миколу і Аліну немов вітром здуло. А весела трійця продовжила веселитися.

***

Наталя з нетерпінням чекала приходу поїзда. Сьогодні приїжджали мама з Павлом. Павло переїжджав жити до матері в нову квартиру, а мама просто вирішила трохи пожити у доньки.

Крім зустрічі гостей, Наталії потрібно було встигнути ще в одне місце: сьогодні Світлану виписували з пологового будинку.

— Ти вже приїжджай, будь добра! — сміялась в трубку подруга. — Сергій так очманів від щастя, що зовсім нічого не тямить!

Наталія посміхнулася і помахала рукою. З вагона до неї виходили її найулюбленіші і довгоочікувані люди.

Автор: Віра.С.

Фото ілюстративне.