fbpx
Дозвілля
Напередодні свого дня народження Валентина не знаходила собі місця: запрошувати на свято сина Колю з його сімейством чи ні ?! Може син здогадається не нервувати маму, а прийти один, привітати хоча б і йти до вечора додому до своєї сім’ї ?! Ну негоже двом чужим маленьким дітям сидіти за столом з дорослими людьми!

Так, саме чужим, Валентині вони не внуки. Вона сама не розуміла – звідки у неї така неприязнь до цих дітей, вони начебто, хороші, але Валентина була категорично не згодна з приказкою: «Чужих дітей не буває!». Та, бувають, хай йому грець!

Незрозуміло взагалі, як Колі заманулося одружитися з цією розлученою жінкою з двома дітьми? Була ж у нього гарна дівчина Катя, така ніжна блондинка з м’яким характером. Коля чомусь в ній постійно сумнівався, говорив, що в тихому болоті чорти водяться, але які там чорти? Катя як на долоні вся – проста і нехитра. Одного разу Валентина помітила, що син злиться після листування з Катею. Спочатку він не відповідав на питання матері, але потім заявив:

– Катя сказала, що носить маля від мене!

– М-да! Накоїв ти справ! Але треба тоді одружитися, – відповіла йому Валентина.

– Мам! Я не впевнений, що це моя дитина! Там багато підводних каменів! – сказав Коля, але слова сина викликали в Валентині хвилю обурення.

– Що – історія повторюється? – закричала вона.

– У вас у всіх такі дивні відмазки, коли одружуватися треба? Ти весь в батька! І я тобі просто наказую одружитися!

– Ага, розбігся, лопуха знайшла!

Валентина обурювалася. Їй була знайома така історія – батько Колі так і не одружився з не ній. Вона була потім заміж вийшла через п’ять років за іншу людину, але сімейне життя було нібито внатяжку. Два дня вона ходила сама не своя, але вирішила все ж втрутитися в стосунки сина і Каті. Валя зателефонувала їй на третій день і почула слабкий голос дівчини:

– Алло! – сказала Катя.

– Катюша, що у вас сталося? Я все знаю, Коля мені про все розповів. Що, візьмемося за весілля? У мене буде внучок?

– Ні. Я сьогодні зробила все необхідне. Вибачте, я сплю.

Ну ось! І виплеснути гнів ні на кого! Третій день Коля десь вештається, додому не приходить, а по телефону весь час відповідає, що йому ніколи. Тільки через тиждень Валентина дізналася, що він ночує у жінки з двома дітьми! Синові 26 років, їй 30, а дітям 8 і 5, старший хлопчик, молодша дівчинка. Це зовсім розлютило Валентину.

– Ти у своєму розумі? – кричала вона синові. – Ти що тут шахи влаштував? Від тебе була Катюша при надії, але ти зробив все, щоб твоєї дитини не було! Зате ти тут же кинувся в усі тяжкі, знайшов розлучену з чужими дітьми і стирчиш у неї!

– Мам, ось ти така розумна, але не знаєш правди! – виправдовувався Коля. – Валю я застав з іншим хлопцем. Моя це дитина? А ще ти захищаєш всіх тих, кого кинули чоловіки з дитиною. Так ось моя «розлучена» Світлана була покинута точно так же, як і ти моїм батьком, він теж, нібито, сумнівався в її чесності, що син його, але той копія татуся. А коли Свєта вийшла заміж і з’явилася у неї донька, то загуляв чоловік і кинув її. То, може, ти Світлану пошкодуєш, а не гулящу Катю?

– Але діти це не твої! Давай тепер шкодувати всіх бідних і убогих! Ти зараз звалив на себе важку ношу і заради чого? У твоєї пасії всього лише двокімнатна квартира, їй вже четвертий десяток пішов, і що – ти думаєш, що при всьому при цьому вона тобі спадкоємця подарує? Так ти потрібен їй як робоча сила, щоб виростити її нащадків.

Ця була найбільша сварка матері з сином. Коля навіть розписався зі Свєтою, не сповістивши про це маму. Але якось треба було миритися через півроку бойкоту, та й познайомиться, начебто як треба з новими родичами. Коли вона запросила родину Колі, то внутрішньо була вже вороже до них налаштована. За фото в соцмережах вона бачила, що Світлана – руда, а значить хитра як лисиця. Ну а діти як діти, в них завжди можна знайти ваду через їх пустощі і примхи.

Тільки ось її очікування не виправдалися. Світлана виявилося ввічливою, делікатною й поступливою. Діти взагалі на диво виховані. Хлопчик прийшов в костюмі з краваткою і весь вечір просидів майже мовчки, витягнувшись як струна, тільки дякував за смачні страви і дуже їх хвалив. Дівчинка теж тиха, після торта припала головою до Колиної руки і так і просиділа, слухаючи дорослих. Найбільше Валентину зачепило, що діти називали Колю татом! Ну який він їм тато?

Весь вечір відчувалася напруга, спільних тем не знаходилося. Між двома дорослими жінками відчувалося суперництво, навіть говорячи про кулінарію. Валентина говорила, що Коля з дитинства терпіти не міг гороховий суп, а Світлана стверджувала, що Коля його їсть із задоволенням, тому що готує його з копченостями. Це був хоч і не злий, але все ж камінь в город свекрухи (на думку Валентини) – мовляв, сама винна, що робити такий суп не вмієш. І так в багатьох дрібницях.

– А ви наша бабуся? – обережно запитала дівчинка, коли вечір уже підходив до кінця.

– Ні, я не ваша бабуся, я всього лише мама Колі! – вона спеціально зробила акцент на імені сина, щоб діти розуміли, що ніякий він їм не тато. Сім’я відразу почала збиратися і всі пішли.

– А що таке я їм сказала? Тільки правду! – виправдовувалася потім Валентина синові по телефону, коли він подзвонив до неї з претензіями. – Вони мені чужі діти, навіть сусідських малюків я краще знаю.

– А тобі важко моїх дітей ближче пізнати? – запитав Микола.

– А навіщо? У них напевно є свої бабусі! Мені не подобаються ці «твої» діти. Мовчуни якісь, на інших не схожі. І не подобається твоя руда дружина! – незрозуміло чому, але Валентина хотіла зробити якомога неприємніше синові, в надії, що він позбудеться від своєї сім’ї.

І ось зараз напередодні для народження вона не знала – яку б знайти причину, щоб не кликати чужих людей на своє свято, але син щоб обов’язково прийшов. А може потерпіти вечір, ну це ж раз на рік всього! Хоча прикро – все настрій зіпсується.

– Коль, ну приїжджайте до мене в суботу годинки до п’ятої! – запросила Валентина Колю з сім’єю по телефону.

– Мам, вибач, не вийде! – відповів Коля. – Не ображайся, нічого особистого, просто канікули у сина почалися. Веземо дітей до бабусі на літо. Я тебе по телефону привітаю, а то ми в поїзді вже будемо.

Ось так ось! Валентину це вразило! Вперше так син з нею вчинив! Це що – помста? І взагалі – як він може її проміняти на чужих людей? Так-так, чужих! Ну хто він їм такий? Який же він тато? Він – зрадник!

Фото ілюстративне.