– Дівчата, ну не хочу я працювати. Чесно. І заміж не хочу і з дітьми бавитися теж не хочу. Я щаслива, справді. Сплю скільки хочу, їм що хочу, і взагалі роблю, що заманеться. І мене влаштовує все!
Нелі 35 і вона ніколи не працювала. Зовсім. Навчалася в школі, як і всі. Потім був коледж з заїждженою професією менеджера. У батьків вона була не єдиною донькою,
Віктор одружився з Аллою, коли у неї вже було двоє дітей: 7-річна дівчинка і син 5-ти років. Алла була з тих, хто не сидить без чоловіків, і після офіційного шлюбу з дітьми, який був на межі розпаду, кілька разів вже була в стосунках. А ось з Вітею вийшло надовго
Напевно, вони і не думали одружитися, просто закрутили роман. Аллі тоді було в районі 35-ти, Віктору під сорок. Проте, почали жити разом, після розписалися. Зараз вони в шлюбі
Нікому не казав Роман, та все село і без того зрозуміло, з грошима він одружився, а не з дівчиною. До такої машини йому все життя пахати. А тут все готове: і житло в місті і посада при тестеві, і машина, і поїздки на відпочинок, та й дружина  цілком симпатична
Олеся і Рома дружили зі школи. Сміхотунка Олеся і серйозний Рома, як два береги однієї ріки. Широкої, повноводної, місцями вируючої річки під назвою Життя. Вони і долі свої
Через рік Галя вийшла на роботу. – А навіщо тобі працювати? – дивувався Петро. – Я працюю, в домі все є, сиди, кашу та борщі вари
Як за кам’яною стіною. – Їж, синку, працюєш багато, тобі сили потрібні, – Анна ненароком замилувалася сином, спостерігаючи, як після роботи, не поспішаючи і з задоволенням їсть. –
– Ну, Славко, ну здивував: від своєї частки спадщини відмовився. А мені тепер, що з цим робити? – Микола тримав в руках гроші і все ще не міг повірити, що вся сума за будинок матері тепер належить йому. Це ж скільки можна купити, а головне – човен гумовий, мрія всього життя
– Хороший він, – Віра, дружина Миколи, все ще не могла прийти до тями від вчинку молодшого брата, – і розумний, вивчився, високо злетів… Батька брати втратили рано,
Віталій відкрив двері і тихо пройшов в спальню – перевірити, чи спить Ліля. Біля ліжка був включений нічник, а дружина мирно спала, загорнувшись в ковдру. Він сів на ліжко, намагаючись вирішити, що ж робити – піти зараз, поки вона спить, чи ж влягтися спати поруч з нею, а завтра вихідний – можна разом поснідати, а потім культурно поговорити і разом все вирішити. Звісно, піти було простіше
Ніяких пояснень, ніяких розмов і сліз дружини. На розлучення подасть потім, сам. А речі – та можна і не збирати, щоб не нервувати Лілю. Все, що потрібно –
“Я все обдумав, – перебив він її. – І все вирішив. Я задихаюся тут, з тобою. Мені потрібна свобода! Що я бачив в житті? Навчання, сім’я і робота – все. Ні. Тепер я хочу пожити для себе, щоб “не було нестерпно”. А якщо це помилка. я сам понесу за неї відповідальність!”
“Яка чудова пара!” – говорили всі, хто знав Аллу і Анатолія. І, дійсно, здавалося, вони створені одне для одного, так добре вони виглядали разом, так підходили один одному.
“- Сашо, а я не зрозумів щось. А батьки твої де?”. “Ти знаєш, тут такий рівень, а вони сільські. Батько он плямкає, коли їсть. А у матері руки, як у доярки. Ну як я їх сюди приведу, Колю. Подумай. Вони не того поля ягоди”
Микола з другом Сашком з одного села. Там народилися, там минуло їх дитинство. Там разом крокували в школу, стояли один за одного до останнього. Бігали на місцеву річечку
Я молився, щоб цієї десятки вистачило. Анка замовила келих білого і салат. Трохи “повеселівши” вона побігла танцювати і співати на імпровізовану сцену. Всі дивилися на мене з заздрістю, всі чоловіки мріяли опинитися поряд з Анькою, а вона так завзято танцювала і сміялася. Грошей мені не вистачило. Вона мило посміхнулася, докинула кілька гривень
Я зайшов до супермаркету за покупками. Рідко буваю в цьому магазині, але сьогодні довелося заскочити. Купив шинку, пляшку ігристого і хліб. На касі було порожньо. “Велика” касирка механічно
Андрія друзі вважали невдахою. Однак в обличчя йому цього ніколи не говорили. Недобре називати так людину, яка просто дуже мало заробляє і в 35 років ще не створила сім’ї
Андрій і його однокурсники вчилися на початку 2000-х рр. на престижному факультеті, отримали дипломи спеціалістів з інформаційних технологій та розлетілися хто куди. Багато осіли в столиці, хтось рвонув

You cannot copy content of this page