Нелі 35 і вона ніколи не працювала. Зовсім. Навчалася в школі, як і всі. Потім був коледж з заїждженою професією менеджера. У батьків вона була не єдиною донькою, був ще молодший брат. Батьки намагалися щось зліпити з неї, але чи то виховання в цьому випадку підвело, чи то просто так буває – Неля не сприймає роботу в принципі. Коледж ледве витягнула. На останньому курсі майже не ходила і батькові довелося розщедритися, щоб вона вийшла з дипломом. У батьків є можливість – у батька свій будівельний бізнес, мати власниця магазинів одягу.
Неля диплом поклала в папочку і він благополучно відправився на книжкову полицю. Працювати по професії вона не збиралася. На запитання батьків відповідь була одна – в пошуку. Добре, хоч банківська картка періодично поповнювалася то батьком, то матір’ю.
Квартира у неї була, куплена батьком на вісімнадцятиріччя. Тоді він ще покладав на неї хоч якісь надії. А потім просто опустив руки – ну не всім же бути розумниками, комусь треба і просто красунею бути. А Нелька мала гарну зовнішність і від женихів відбою не було. Женихів багато, а заміж ніхто не кликав. А її це особливо і не турбує.
Подумаєш заміж! Ха! А що я там не бачила? Шкарпетки брудні чи борщі? Та ну! Я живу спокійно і щасливо і все мене влаштовує.
Потрібно віддати їй належне, у Нелі чудовий характер. Вона завжди прийде на допомогу, якщо попросять. Може віддати останнє, якщо треба. Завжди вислухає, підтримає. Загалом абсолютно гармонійна з собою і світом, людина. Просто трохи лінива. Вона сама про себе говорить зі сміхом:
– Дівчата, ну не хочу я працювати. Чесно. І заміж не хочу і з дітьми бавитися теж не хочу. Я щаслива, справді. Сплю скільки хочу, їм що хочу, і взагалі роблю, що заманеться. І мене влаштовує все!
І це була абсолютна правда. Я ніколи не бачила її в поганому настрої. І одна вона практично не буває. Обов’язково в її житті присутній залицяльник з солідним гаманцем. Який відкривається при будь-якому Нельчиному капризі. Чи машинку поміняти, або шубку купити.
– А що з роботяг взяти!? Я проти раю в курені))) Один раз живемо! – сміється Нелька у відповідь на спроби деяких подруг взивати до її совісті. І продовжує насолоджуватися життям.
Яна, її ровесниця – повна Нельчина протилежність. Яна заміжня, у щасливому шлюбі. У неї чоловік і двоє дітей, тринадцяти і п’яти років. Старший хлопчик вчиться в школі з математичним ухилом. Молодша танцює і ходить в музикалку. Чоловік держслужбовець, а Яна працює десь в офісі.
Янин день починається о пів на шосту ранку. Вранці вона повинна встигнути всіх нагодувати, зробити з себе красуню. Старшому дати настанови, молодшу відвезти в садок і бігом на роботу. У перерві, на ходу жуючи бутерброд і, запиваючи його чаєм, вона летить відводити молодшу в музикалку. Увечері на збори до сина, потім забрати молодшу. По дорозі в магазин, потім забіг до дому і приготування чогось їстівного. Потім боротьба з брудним посудом і Яна падає в ліжко, без сил і без снів. У вихідні у доньки танці, потім закупівля на весь тиждень в супермаркеті і прибирання.
Іноді, в неділю ми втрьох зустрічаємося за чашкою кави на півгодинки. Яна захлинаючись розповідає, як перемагає на олімпіадах її син, як танцює її доня і як у неї все чудово в сім’ї. Як вони виплатили з чоловіком черговий кредит і взяли новий. Як вона вдало по акції набрала філе індички, сім’ю годувати треба! У Янки втомлений вигляд і синці під очима. Перед відходом вона повертається і раптом каже:
– Як же я стомилася, дівчатка! Коли припиниться цей біг на місці… У мене просто немає сил. І ця робота… Як я її не люблю… А до пенсії, як до місяця. І ще дожити б…
Яна встає з-за столу, важко зітхаючи. Здається, що вона навіть згорбилась… Але лише на мить. І через хвилину перед нами знову активна подруга Янка.
– Так, дівчата, з вами добре, але тікаю! Мені ще в магазин заскочити треба, у доньки чешки порвалися на танці. А у сина горло щось прихопило, в аптеку забіжу по дорозі. І спати б сьогодні лягти раніше… – вона замріяно дивиться в стелю.- Все, люблю, цілую, до зустрічі! І Янка тікає, залишивши після себе шлейф солодких парфумів…
Ми сидимо з Нелеюю мовчки і кожна думає про своє. Я про те, що завтра потрібно обробляти дерева від попелиці, і хоча б пішов дощ, а то знову поливати… Про що думає Нелька я не знаю. Напевно про манікюр або нову колекцію суконь в магазині. Або як у чергового коханого випросити грошенят на нові губи. І раптом вона видає:
-А все таки Янка щаслива. І чоловік у неї що треба і дітей двоє. А тут прийдеш – порожня квартира і нудно… – Неля зітхнула.
Я здивовано подивилася на неї. Вона сиділа, похнюпившись і розглядала свої бездоганні нігті. А я ледь не впала зі стільця. Чого чого, але такого я не очікувала. Не від неї. Я відкрила рот, намагаючись щось сказати, заспокоїти, але переді мною вже сиділа колишня Неля – шикарна красуня без проблем в житті.
– Добре, Ксю, я помчала. Мені на йогу сьогодні ще. Треба ж підтримувати не тільки красу, але і розум! – вона чмокнула мене в щоку і понеслася назустріч своєму вільному, як вітер, життю.
А я залишилася одна і ще довго роздумувала про те, що таке щастя і гармонія. І як задовольнятися тим, що маєш. І не звикати до хорошого. І взагалі не звикати. І не розучиться дивуватися і радіти. Ось як?
Автор: Сareva.
Фото ілюстративне.
