fbpx
Дозвілля
“Я все обдумав, – перебив він її. – І все вирішив. Я задихаюся тут, з тобою. Мені потрібна свобода! Що я бачив в житті? Навчання, сім’я і робота – все. Ні. Тепер я хочу пожити для себе, щоб “не було нестерпно”. А якщо це помилка. я сам понесу за неї відповідальність!”

“Яка чудова пара!” – говорили всі, хто знав Аллу і Анатолія. І, дійсно, здавалося, вони створені одне для одного, так добре вони виглядали разом, так підходили один одному. У них навіть день народження був в один і той же день: п’ятого числа. Правда, з різницею в півроку – у Анатолія в лютому, а у Алли в серпні.

Вони і зовні були дуже схожими, настільки, що з першого дня навчання в інституті всі чомусь вирішили, що вони брат і сестра. Обоє середнього зросту, худорляві, з гарним хвилястим темним волоссям і карими очима. “Ви точно не родичі?” – дивувалися і однокурсники, і викладачі. Алла і Анатолій спочатку просто відповідали “ні”, потім сердилися, а потім їм це набридло, і вони почали говорити, що вони – близнюки, розлучені в дитинстві, тому у них різні прізвища та по батькові.

Завдяки цьому розіграшу, вони непомітно зблизилися, почали багато часу проводити разом, спочатку на парах, а потім і поза інститутом через якийсь час зрозуміли, що їх пов’язує щось більше, ніж безневинний жарт. На четвертому курсі Алла і Анатолій одружилися, через рік у них народилася донька, а через два роки – друга.

Все у них було як у всіх. Були і сварки, і образи, і нерозуміння. Були важкі часи, коли діти не давали спати ночами. Бувало, що надзвичайно не вистачало грошей, коли, після чергової кризи Анатолія скоротили, і він довго не міг влаштуватися на роботу, а Алла крутилася з дітьми.

Всяке бувало, але вони впоралися, і життя, мало-помалу налагодилося. Дівчата навчалися в школі, Алла знайшла роботу з неповною зайнятістю, щоб можна було і сім’єю займатися, і не закисати вдома, працюючи більше для спілкування і для задоволення. Тим більше, що її зарплата для сімейного бюджету була не надто важливою: Анатолій зробив хорошу кар’єру і став, нехай і не топ-менеджером, але все-таки начальником, і фінансових труднощів родина не відчувала абсолютно.

Все розвалилося в один момент. Анатолій прийшов з роботи і сказав, що подає на розлучення. Так, він вчинив негідно. Він зраджує своїх дітей і порушує обіцянки, але… Йому вже тридцять сім років, і він втомився. Він втомився від усвідомлення того, що ось це ось – все, що у нього є. І більше нічого не буде. Взагалі. А життя одне.

“У тебе інша жінка?” – просто запитала Алла. – “Як ти могла так подумати?” – обурився Анатолій, але майже відразу знітився і зізнався, що це правда. Уже півроку він зустрічається з юною красунею-студенткою, яка у них на фірмі проходила практику. “Вона як ковток свіжого повітря, розумієш?” – гарячкував Анатолій, але Алла розуміти відмовлялася.

Вона допускала думку, що в родині можлива криза. Вона навіть була готова до того, що їм треба пожити окремо, але ось так, валити все одним махом? А якщо нові стосунки – помилка? А як же діти? У них зараз підлітковий період, важкий час. Як вони все це сприймуть? Може. не варто поспішати з розлученням? Може, Анатолій ще раз все обміркує?

“Я все обдумав, – перебив він її. – І все вирішив. Я задихаюся тут, з тобою. Мені потрібна свобода! Що я бачив в житті? Навчання, сім’я і робота – все. Ні. Тепер я хочу пожити для себе, щоб “не було нестерпно”. А якщо це помилка. я сам понесу за неї відповідальність!”

Алла переживала дуже сильно, вона все ще любила чоловіка – так, що готова була пробачити йому зраду, якби він пообіцяв, що більше такого не повториться. Зрештою, кожен має право на помилку. Одну.

Але Анатолій своє рішення помилкою не вважав, вибачення не просив, ні в чому не каявся. І через три місяці їх розлучили.

Перший рік був складним, але поступово Алла прийшла в себе і навіть познайомилася з дуже приємним чоловіком-вдівцем. Палкого кохання між ними не було, але разом їм було добре і спокійно. Вони вже подумували про те, що пора знайомитися з дівчатами і починати спільне життя, коли…

Коли одного теплого травневого вечора в двері подзвонив Анатолій. Він сильно схуд, і навіть, здається, постарів. “Я увійду?” – запитав він, вже проходячи на кухню.

…”Це дійсно було помилкою. Їй не потрібна була сім’я і серйозні стосунки. Їй хотілося веселощів і розваг – клуби, тусовки… А вдома – нічого. Готувати вона відмовлялася, говорила, що, якщо мені треба, я і сам можу це зробити, на прибирання не хотіла витрачати свого часу ні хвилини, адже є справи цікавіші! “Прибери сам або клінінг виклич!” Влаштовуватися на роботу після інституту не поспішала, говорила, що, раз мені потрібна її молодість, я повинен за неї платити… Всі розмови виявилися брехнею, вся “духовність” – фальшивкою… Вона ніколи мене не любила, їй був потрібен статусний чоловік, не більше того… Прости мене, Алло…”

І Алла розгубилася. З одного боку, вона вже “склеїла” розбите серце і навіть пережила зраду. Крім того, вона вже зустріла людину, з якою їй комфортно. Але з іншого… Адже стільки років прожили разом! І діти… І Анатолій розкаявся, попросив вибачення… Сам повернувся, зі своєю волі …

Друзі та родичі вмовляли пробачити чоловіка, дівчата зраділи поверненню батька (Алла, як могла, приховувала від них причину розлучення, щоб не підривати авторитет тата). І Алла, після болісних роздумів, вирішила дати чоловікові шанс.

Анатолій повернувся додому став найкращим в світі чоловіком – ласкавим, дбайливим, уважним. Рівное на півтора року. Поки в їх фірму на практику не прийшла молоденька дівчинка-юрист – відразу після інституту. “Мені потрібен ковток свіжого повітря,” – сказав він Аллі і пішов збирати валізу.

Автор: FialkaМonmartra.

Фото ілюстративне.