Захотіла – отримала. Робила все аби отримати коханого у чоловіки. Одружений? Нічого, у кожного свої недоліки. Врешті, я теж хотіла бути щасливою. Хто винен, що та не змогла його утримати? Та минуло пів року подружнього життя і я на стіни лізти готова
Знаєте, у мене дуже неоднозначна ситуація в житті. Справа в тому, що деякий час
Мені 20 років. Свекрусі трохи більше 50-ти. Приміряє нову сукню. Вона їй дуже личить. Кажу їй про це. Про себе думаю інше: навіщо такій старій жінці нова сукня?
Скоро річниця, як не стало свекрухи. Погляд зупиняється на фотографії на стіні, де вона
Пішла на кухню випити води, побачила світло за рифленим склом кухонних дверей. “Тату”. Маріка відкрила і остовпіла. Біля столу на руках батька сиділа Ірина, запустивши руку в його волосся. Вони обоє сіпнулися і разом повернули голови. З обличчя Ірини сповзла посмішка, вона схопилася на ноги, поправивши чорний светр. Батько винувато опустив голову
Маріка стояла поруч з бабусею, яка гірко лила сльози і, яку з другого боку
Консьєржка зустріла його, як рідного, напоїла чаєм і приголомшила. Все виявилося правдою, навіть страшнішою. Їх дійсно було троє малюків. Катя і братики на півтора року молодші
У дев’ятирічної Катюші був обов’язок ходити в магазин. У великий супермаркет, який знаходився у
Нещодавно, за багато років поспіль, мої батьки приїхали до нас в гості. Довгий переліт, зворушлива зустріч, щедре застілля і раптом, мамине висловлювання від якого я мало не випустила з рук тарілки. Мало того, мені ще й квиток їм з татом брати довелось раніше, бо її закити ставали просто нестерпними
У сімнадцять років я поїхала вчитися і відтоді живу самостійно. Вісім років витратила на
– Ти ж у нас багатенька, заробляєш більше, – сказав чоловік коли я попросила оплатити комунальні, – Заплати, це ж для тебе навіть і не помітно буде. Чого мене турбувати?
Якось так у нас повелося, що сімейний бюджет у нас різний. Почалося це після
Ми так хотіли сина, хоч і мали вже двох донечок. Подарувати ще одне дитя чоловіку я вже не могла, тому ми зважились на відповідальний крок. І що? Ми минуло три роки і нам тепер хоч з міста виїжджай. Про колишню репутацію і мови немає
Я вже довгий час перебуваю в шлюбі з найкращим чоловіком у світі. Ми виховуємо
– Вона схожа на мене, тому, що вона моя донька, – вигукнув він, – Прости. Я люблю тебе, чесно. Це і було всього один раз. Нерозумно і випадково. Люда жила зі старенькою бабусею в сусідньому селищі. Я їздив туди до товариша на ювілей, і сам не зрозумів, як так вийшло
Незабаром літо. Кіра не любила цю пору року. Не тому що було жарко, просто
Наш шлюб ніколи не був щасливим, якщо вже говорити на чистоту. Все трималося на моєму мовчанні. Як мене вчила мама: Якщо хочеш зберегти сім’ю – вмій вчасно прикусити язика
В ту ніч мені так і не вдалося заснути, я переверталася в ліжку туди-сюди,
– Мила, я не допущу, щоб ти вийшла за цього бідолаху. Ми з тобою іншого рівня, ти ж знаєш. Подивися на себе – розумниця, красуня, молоденька, у тебе гідна освіта, шикарні перспективи. А у нього що? Дев’ять класів і якась бурса. На що він тобі здався?
– Мамо, ти ж розумна жінка, не потрібно судити так вузько. Так, мені пощастило

You cannot copy content of this page