— Серйозно? Цілий тиждень? — я застигла з телефоном біля вуха, відчуваючи, як усе
— Я вдома! — гукнула Олена, зачиняючи вхідні двері. Ледве переступивши поріг, вона відчула
— Квартира твоя — отже, й рахунки оплачуватимеш ти! Родичі чоловіка жили в нас
— Ви мені більше не батьки! — кинув я, не приховуючи емоцій. — За
– Ти розумієш, що я вклала у цей дім 500 000 гривень з бабусиної
Я завжди була впевненою в собі дівчиною, яка чітко знала, чого хоче від життя.
— Половину твоєї дачі я віддав сестрі. Їй зараз важко, а у тебе всього
— Знову запізнилася! — вигукнула Олена, коли двері відчинилися. — Максим голодний, сидить! Я
— Цю вазу я б на твоєму місці прибрала, Соломіє. Вона зовсім не вписується
– Мамо, а скільки коштує твоя робота, якщо ти не маєш часу погратися зі