Оксано, я вам ліжко постелю. Мабуть, змучились з дороги?, – звернулася я до дівчини сина. Вона мені якось, ні то польською, ні то українською почала відповідати: – Ні, що ви, не турбуйтеся через це. Ми вже їдемо. В нас з Андрієм вже готель оплачений. Я стояла ніби на ватяних ногах. Це вже пізніше мені Андрій привідкрив завісу, чому Оксана так від нас тікала
– Оксано, я вам ліжко постелю. Мабуть, змучились з дороги, – звернулася я до дівчини сина. Вона мені якось, ні то польською (син вже багато років живе в
Завдяки залишеному телефону чоловіка я зрозуміла, що в нього є позашлюбна дитина. Хлопчику дванадцять років,  а я ні слухом ні духом про нього. Довго не думаючи я набрала номер цієї Наталі і почула впевнене “алло”. Вона ніби чекала мого дзвінка. Ми зустрілися, хоча Олексій був проти
Завдяки залишеному телефону чоловіка я зрозуміла, що в нього є позашлюбна дитина. Хлопчику дванадцять років,  а я ні слухом ні духом про нього. Довго не думаючи я набрала
Свекруха вже 3 роки в невістки жила. – Треба цю стару плиту поміняти. І не кажи, Тетяно, що в тебе грошей немає. На сукню нову, яку ти купила на Новий рік, є, на фітнес – є, то й на плиту шукай
Тетяна повільно витирала посуд, намагаючись не звертати уваги на пильний погляд своєї свекрухи. Дарина Сергіївна сиділа за кухонним столом, постукуючи пальцями по стільниці – звичка, від якої у
А ти чула, Надійко, що молодий священик всім в селі пліткувати забороняє? – питає мене з самого ранку сусідка Олена. Я хоч і скипіла, та не подала вигляду. А вже наступного дня під приводом того, що несу в церкву квіти, пішла на розмову з отцем. Я і подумати не могла, що він так вміло мене “зупинить” у важливих розповідях про село. Ну як інакше він дізнається, хто є хто?
– А ти чула, Надійко, що молодий священик Ілля всім плітки забороняє розказувати? – питає мене з самого ранку сусідка Олена, ставлячи важке відро з молоком на лаву
Коли мій син Остап привів у наш дім цю Кароліну, мені здавалося, що весь світ перевернувся догори дриґом. Хіба ж я таке собі уявляла для свого хлопчика? тому я вирішила діяти
Коли мій син Остап привів у наш дім цю Кароліну, мені здавалося, що весь світ перевернувся догори дриґом. Хіба ж я таке собі уявляла для свого хлопчика? Та
Свекруха так вже захотіла мою квартиру, яку я купила ще до шлюбу, що вже таке стала вигадувати – що людям розповісти соромно
Наталя стояла біля вікна своєї просторої трикімнатної квартири, милуючись гарним видом з вікна на парк. Жінка просто провела рукою підвіконня з натурального мармуру та посміхнулася — кожна, навіть
– Та що ж це таке! Що ж ти себе так поводиш, Тетяно? Ти наче стала зовсім іншою! — обурилася свекруха. Але я й подумати не могла про наслідки
Якби мені хтось сказав, що я колись буду «перевиховувати» власну свекруху, я б сміялася. Адже Марина Дмитрівна, мати мого чоловіка, була звичайнісінькою міською пані, яка жила на іншому
Олексію, або ти розв’язуєш питання з дисципліною і взаємоповагою у домі, або я збираю речі та йду. Я не готова жити у своєму домі як гість, який повинен просити дозволу у твоєї доньки, щоб у ванну сходити
Я у віці, але все одно хочу створити сім’ю, адже від самотності так хочеться втекти. Я розумію, що у кожного чоловіка, який підходить мені, своя історія, життєвий досвід,
Коли ми з чоловіком приїхали, побачене перевершило всі мої найгірші очікування. Стіни подряпані, підлога зіпсована, сантехніка поламана. Здавалося, ніби через квартиру пройшов ураган. Я не могла стримати сліз. А так хотілось людям допомогти
Коли ми з чоловіком вирішили переїхати у село, це було непросте, але необхідне рішення. З Харкова ми вимушені були виїхати, та й витрати на життя росли щомісяця. У
Я все розумію, Василю! Я б мовчала, якби твоя сестра з тої Польщі не повернулася, як зірка, вся в золоті і з новим айфоном, а твоєму сину, і не менш важливо, своєму похреснику, вручила всього-на-всього сто злотих. Уявляєш? Злотих? А це тобі не євро і навіть не долари. Ось тобі й улюблена родина, яку ти так завжди захищаєш. Невже Олена не розуміє, що нам на твою зарплату будівельника живеться в такий важкий час скрутно? Я ж не працюю
Як важко бути дружиною будівельника в наш час! Зараз я розкажу свою історію. Мене звати Анна, я – дружина Василя, і ми разом виховуємо нашого трирічного синочка Денисика.

You cannot copy content of this page