Коли син поїхав у відрядження, мені довелося вигнати його нову дружину
— Ну, що тут такого? Ми ж усі дорослі люди. Це трапляється постійно, у всіх сім’ях. Життя не стоїть на місці, і почуття змінюються. Я нікого не хотіла
Дзвоню у двері. Тиша. Стукаю кулаком. Чую хихотіння за дверима. Відчуття таке, ніби мене щойно розіграли, і я автоматично почала перевіряти, чи немає ніде прихованої камери
Кажуть, якщо живеш у багатоповерхівці, то твої сусіди — це як бонус до квартири, який ти не просив, але мусиш прийняти. У моєму випадку цей “бонус” живе на
– У мене все це буде, — твердо промовила я. — І велика сім’я, і будинок, і дитина. Але без тебе. Я сама вирощу нашого сина. А ти… Мені тебе шкода
– У мене все це буде, — твердо промовила я. — І велика сім’я, і будинок, і дитина. Але без тебе. Я сама вирощу нашого сина. А ти…
– Ти серйозно? — ледве видихнула я. — Твій син зник, невідомо, чи він взагалі живий, а ти… радієш спадку?
Коли я дізналася, що син мого нареченого, Юрко, зник під час подорожі у гори, я відчула, ніби земля зникла з-під ніг. У голові була лише одна думка: я
Колись ми з Денисом мріяли про спільну справу, про щасливу сім’ю. А тепер він стояв на порозі, цей чоловік, котрий колись клявся мені у вічній любові, і з цинічною усмішкою відмовлявся повернути мені мій ноутбук
Я ніколи не думала, що доживу до такого. Колись ми з Денисом мріяли про спільну справу, про щасливу сім’ю. А тепер він стояв на порозі, цей чоловік, котрий
Все село гуло від чуток про мій роман. Навіть священик гримів із храму, дорікаючи мені в якихось надуманих гріхах. Спочатку я сміялася, бо здавалося, що це лише балачки. Та коли одна з колишніх подруг відвернулася від мене на вулиці, зрозуміла – ситуація набагато серйозніша. Тоді жоден жарт не міг мене врятувати від неприємних поглядів односельців
– Анно, ти що, справді крутиш роман із Віталиком, поки чоловік у рейсі? Я ледь не отетеріла, коли почула це від сусідки Тетяни. Я стояла з пакетами біля
— Хто дозволив вам продавати мою дачу? — здивувалася я, почувши розмову свекрухи з її подругою
— Хто дозволив вам продавати мою дачу? — здивувалася я, почувши розмову свекрухи з її подругою Сонце вже хилилося до заходу, коли я приїхала на дачу. Повільно пройшлася
– Ти нічого не скажеш татові? – запитав я, не вірячи своїм вухам. – Ні, Захаре, – спокійно відповіла мама, зустрівши мій погляд. – Так, я зустрічаюся з кимось. І це далеко не просто дружба. Але я не збираюся розлучатися, як і він. Це має залишитися між нами
– Ти нічого не скажеш татові? – запитав я, не вірячи своїм вухам. – Ні, Захаре, – спокійно відповіла мама, зустрівши мій погляд. – Так, я зустрічаюся з
Вхідні двері зачинилися за мною з глухим стуком – ніби кришка труни, що закрилася над моїм минулим життям. У під’їзді пахло сирою штукатуркою та чужим щастям із сусідніх квартир. Ноги підкосилися
– Ти вигнав мене з дому, а тепер просиш повернутися? – з образою промовила дружина. Того вечора дощ барабанив по підвіконню особливо голосно, ніби підкреслюючи мої ридання. Тридцять
– Твоя сестра знову спустошила весь холодильник, – обурився чоловік, звертаючись до Ірини. Відтоді як її молодша сестра Наталія переїхала до них, продукти зникали з вражаючою швидкістю
— Твоя сестра знову спустошила весь холодильник, — обурився чоловік, звертаючись до Ірини. — Як так можна? — Андрій стояв перед відкритим холодильником, уважно оглядаючи майже порожні полиці.

You cannot copy content of this page