Історія
Курортний роман: Ото я нерозумна! Яке заміжжя, який чоловік? На чужому нещасті свого щастя не збудуєш, в нього двійко діточок маленьких
«Сестрице водице, здорова, лагідна, омолоджувальна та добра, зроби моє тiло та личко здоровими, гарними
Дозвілля
“Я все обдумав, – перебив він її. – І все вирішив. Я задихаюся тут, з тобою. Мені потрібна свобода! Що я бачив в житті? Навчання, сім’я і робота – все. Ні. Тепер я хочу пожити для себе, щоб “не було нестерпно”. А якщо це помилка. я сам понесу за неї відповідальність!”
“Яка чудова пара!” – говорили всі, хто знав Аллу і Анатолія. І, дійсно, здавалося,
Дозвілля
Заздрість взяла їх у полон: астрологи назвали три знаки зодіаку
З давніх часів заздрість вважалася справжньою вадою і навіть гріхом. Однак дослідження сучасних психологів
Дозвілля
Чи то від недуги, яка так і не відпускала Маринку, чи то від почутого, перед очима полетіли кольорові кола. Свідомість відмовлялась сприймати реальність. Надто це було у її стані. Ну, а хто б сприйняв нормально такі слова рідної матері. Тут і здорова людина засумнівається у власній адекватності.
Чи то від недуги, яка так і не відпускала Маринку, чи то від почутого,
Дозвілля
“- Сашо, а я не зрозумів щось. А батьки твої де?”. “Ти знаєш, тут такий рівень, а вони сільські. Батько он плямкає, коли їсть. А у матері руки, як у доярки. Ну як я їх сюди приведу, Колю. Подумай. Вони не того поля ягоди”
Микола з другом Сашком з одного села. Там народилися, там минуло їх дитинство. Там
Дозвілля
Зрештою, сталось саме те, що й повинне було: я заплуталась остаточно. Жити на дві родини виявилось не так просто і весело, як я собі уявляла. Потрібно було робити вибір. Але ж як?
Якщо коротко, то у мене дві сім’ї в двох різних містах. І я бігаю
Дозвілля
Я молився, щоб цієї десятки вистачило. Анка замовила келих білого і салат. Трохи “повеселівши” вона побігла танцювати і співати на імпровізовану сцену. Всі дивилися на мене з заздрістю, всі чоловіки мріяли опинитися поряд з Анькою, а вона так завзято танцювала і сміялася. Грошей мені не вистачило. Вона мило посміхнулася, докинула кілька гривень
Я зайшов до супермаркету за покупками. Рідко буваю в цьому магазині, але сьогодні довелося
Дозвілля
Андрія друзі вважали невдахою. Однак в обличчя йому цього ніколи не говорили. Недобре називати так людину, яка просто дуже мало заробляє і в 35 років ще не створила сім’ї
Андрій і його однокурсники вчилися на початку 2000-х рр. на престижному факультеті, отримали дипломи
Дозвілля
Різкий телефонний дзвінок перервав її насолоду, вона схопилася. Автоматично відповіла. На тому кінці дроту сичав її начальник Ілля Іванович: «Марино Сергіївно, ви бачили котра зараз година?» «А ви що, – сонним голосом відповіла Марина, – теж на лавці в парку?» «В якому парку, – обурювався начальник, – прокиньтеся вже дванадцята дня, чекаю вас на роботі!»
Марина сиділа в парку на лавочці, закривши очі. Сонце приємно пригрівало її повіки, вона
Дозвілля
І чого мені спокійно не жилося, як багатьом іншим самотнім “панночкам” за 50? Так ні ж! З’явився в моєму житті чоловік, з яким, як мені здалося, буде тепло і спокійно, весело і романтично. Часті зустрічі влаштовували мене, але на певному етапі перестали влаштовувати його
Володя вмовити, умовив мене і я погодилася на спільне проживання на моїй території. Так

You cannot copy content of this page