Хитрість відверта це була з боку Ольги. Хлоп-хлоп своїми віями, очі невинні, ручки трепетні, губки тремтячі – обійняти і плакати від ніжності хочеться. Саме це вона перед чоловіком Соні і продемонструвала.
А він і обійняв. Плакав, не плакав – Соня не знала, але їх на балконі застала. Свого благовірного, але трохи безхарактерного за словами бабусі, і подружечку свою шкільну – зміючечку підколодну Ольгу.
Років вісім не бачилися з Ольгою, а тут смикнув нечистий її зустріти, причому за тисячу км від рідного дому. В обласному місті, куди вони з Женькою поїхали спочатку вступати, а потім і закріпилися тут же.
За роки свого цілком благополучного заміжжя Соня трохи розслабилася і запросила колишню однокласницю на сімейне свято. Захотілося похвалитися. Свято на теперішній час значне. Вони з Женькою іпотеку закрили. З цієї нагоди не гріх і стіл накрити, і друзів скликати. Тільки упустила з виду, що Женьку ж свого від Ольги на випускному поцупила. І це була їхня перша зустріч після школи. Майже всі випускники у них роз’їжджалися після випуску. Які в селищі перспективи для молодих і амбітних?
А Соня дівчина з амбіціями, та й хваткою вона була по життю. На Женьку у неї плани зріли ще під час навчання. Він якось сказав, що його батько готовий гріхи перед ним замолити за те, що покинув їх з матір’ю. І ось Женьку вже в тому великому місті підтримка значна чекає від піднесеного батька. Допомога при вступі, проживання на час навчання в окремій квартирі.
У Соні таких можливостей не було, вирішила вона Ольгу відсунути, що підметушилась першою, і м’якого Женьку в оборот взяти. Для цього і сукня на межі фолу шилася, і інтрига розраховувалася довго. Все вийшло.
У цю квартирку вони з Женькою і заселилися по приїзду. І допомагав під час вступу татко Женьки вже обом. Куди діватися? Діти одружитися зібралися. Правда квартира їм не дісталася, вона дружині свекра належала, а тій ні перед ким було гріхи замолювати. Так, пожили, поки вчилися, поки свекор дружину знов не змінив. Тоді їм вже батьки відклали грошей на перший внесок під своє житло. Розмінюватися на дрібниці Соня не стала, відразу хорошу повнометражну троячку вибрала. І правильно зробила.
Все правильно вона тоді прорахувала, Женьку технічно забрала від Ольги, й отямитися не дала, стан цікавий придумала, до Ольги і не підпустила до від’їзду. Зате тепер обоє працюють в компанії, де з його батьком рахуються. Освіта є, ось квартиру свою вже здобули. Можна тепер і задоволення від життя отримувати.
Як Ольга опинилася в їхньому місті? Вона ж взагалі тоді поїхала у іншу область до брата. Навіть не прилітала бабусю, що їх виховала, в останню путь провести. Брат був, мама їй казала, а Ольги не було.
І ось стоїть, притулившись до її чоловіка на балконі її квартири, а Соні що робити? Не помітити чи лемент зчинити?
Ревнощі? Ні, однозначно Соня не ревнувала чоловіка. Ревнують, це коли люблять, а вона його ніколи і не любила. Трампліном він для неї був, квиток в сьогоднішній день. Ось саме в сьогоднішній. Про цей день вона мріяла багато років.
Вона домоглася всього, про що мріяла тоді – напередодні випускного. Перший етап завершено. Можна далі планувати життя.
Вона начальник відділу маркетингу, власниця чудової квартири. У неї є машина, гарний і сильний коханий, за сумісництвом її тренер, що ліпить вже другий рік її фігуру. Ось його Соня ревнувала, та ще й як!
А Женька? Так квиток, але квиток то вже використаний! Технічно забрала, тепер можна технічно і повернути, не втративши нічого! Прямо шанс їй доля подарувала.
Значить – лемент!
Нечисленні гості, в тому числі і батько Жені з черговою дружиною, стали глядачами її бенефісу. Ріки сліз, биття посуду, спроба дістатися доглянутими нігтиками до личка Ольги – все було феєричним.
У цьому розпалі пристрастей лише один глядач був уважний. Дружина батька помітила про себе, що слізки НЕ попсували макіяж, що тарілки летіли в центр підлоги, і лише ті, що були з овочевими нарізками і не з сервізу. Що оздоблення квартири і предмети з дорогого сервізу від пориву емоцій господині зовсім не постраждали.
Помітила і промовчала, душу споріднену побачила в Соні. З цікавістю вона чекала фіналу. Що ця дівчинка запланувала?
Коли в сумку полетіли сорочки Жені, їй стало зрозуміла і мета спектаклю. Вона усміхнулася і стала збиратися додому – продовження банкету не буде. Тим більше, овочі на підлозі, а м’ясо вона принципово не їла.
Женька з видимим полегшенням покинув квартиру і побіг по сходах, не чекаючи ліфта. Боявся, що Ольга зникне. Розчиниться у великому місті. Адже він стільки років мріяв про такий день, як сьогодні.
Відчиняються двері, і на порозі Ольга. Правда, він не думав, що на порозі їх з Сонею квартири, в мріях він сам її знаходив. В житті не наважувався. А як побачив її – таку трепетну, трохи розгублену і сумну.., як заглянув в її очі, так всі вісім років життя з Сонею немов перекреслив хтось.
Яка у них з Ольгою любов була! Чиста і тиха! Сонька його у вир почуттів затягла, але Ольгу з душі не витіснила. У них все ще буде добре. І батьком він тепер стане, адже це Соня все в гонці не готова була народжувати, а Оля інша – ніжна.
Оля йшла не поспішаючи, чекаючи, коли Женька її наздожене. Вона була впевнена, що її план спрацює до переможного фіналу. Це в школі вона прорахувалася, поставивши не на ту карту. Потрібно було не ангела розігрувати, а як Сонька – в оборот брати. Нічого, зараз наздожене, підуть на її орендовану квартиру. Там вона йому небо в алмазах покаже, про любов шкільну нагадає, і попливе Женька.
Не випадково вони з Сонею зіткнулися. Набридло їй у брата, потягнуло в теплі краї, коли дізналася про те, що її шкільна любов спритно по кар’єрних сходах пішла, на машині крутій, в квартирі новенькій. Та не з ким-небудь, а Сонькою.
Знаючи, що та не втримається своїм тріумфом похвалитися, підкараулила її і в гості до них потрапила. Та вдало так.
Питання з житлом практично відпадає. Варіанти є – можна їх квартиру продати, розділивши гроші, а можна і частку Соньки викупити. У Олі дещо назбиралося після розлучення з чоловіком. А там можна і доньок перевести, забравши від татуся.
Поки вони залишилися з батьком, що не мав наміру залишати свій суворий край. Женька навіть не аліментник, при його начальницькій зарплаті і аліменти з зарплати її колишнього, їй і працювати не доведеться.
Ну де, він – мій квиток в нове життя, – подумала Оля і ще більше сповільнила крок.
Автор: Тетяна Бро.
Фото ілюстративне.
