fbpx
Дозвілля
Подарувала знайомій коляску, а потім побачила оголошення про її продаж. Ось поясніть мені, будь ласка, хто має рацію в цій ситуації

Чесно кажучи, сама не знаю, хто тут правий. Начебто я подарувала коляску, мені немає діла, що з нею буде далі? Я ж просто подарувала, не чекаючи нічого взамін. І хай інші роблять все, що хочуть? Адже так? Але черв’ячок гризе. Тому що не все так просто.

Я придбала цю коляску з рук. В хорошому стані, за 2000 гривень. З фінансами у мене в родині не все так просто. Чоловіка не стало, я залишилася одна з двома дітьми.

Та й після того, як його не стало, повірте, дуже важко увійти в нормальне русло і почати нормально думати.

Але найголовніше не це. Знаючи, яка у мене складна ситуація, звертатися до мене за допомогою – це значить, що людині реально треба. Але так сталося. Прийшла до мене моя знайома. І попросила віддати їй коляску. Знаючи те, що моя дитина категорично відмовляється в ній кататися. Син ходить пішки, самостійний дуже. Ну вона ж тобі не потрібна – віддай мені?

Я чесно відповіла, що збираюся її продати. Хоча особливо і не користувалася. Вона в чудовому стані, хоча б за 1000 чи 1500, вони мені зараз не будуть зайвими. Уже виставила на олх, вже питають.

Але тут моя знайома почала бідкатися, як зараз важко жити. Що чоловіка звільнили, вони ледве-ледве перебиваються на її зарплату. Та й взагалі, за таку ціну ніхто не купить. Добре, я їй, як знайомій, запропонувала купити її за тисячу. Але і тут у неї почалися відмовки. Загалом, діймала мене щодня, мені взагалі не до неї, віддала і думаю, забуду. Добрі справи теж треба іноді робити.

І що ви думаєте? Вона нею користується? Ні! Я буквально на наступний день побачила оголошення про її продаж! За 2 000 гривень! Тільки на іншій інтернет площадці – вона прекрасно знала, що у мене є профіль на олх, але те, що є і там, вона не знала.

Я їй подзвонила, запитала – ти серйозно? Ти не дитині своїй її забрала, ти її відразу захотіла продати? Знаючи, в якій важкій фінансовій ситуації я, ти ж мене обманула і хочеш на мені заробити?

На що я почула – так ти ж мені її подарувала? Подарувала. Значить віддала безкоштовно. А що вже я буду з нею робити – це моя особиста справа. Ми просто покаталися один день, і моя дитина, як і твоя, не захотіла її використовувати. От і все. Ну не хоче і не треба. Куди мені її тепер? Нехай купить той, кому потрібно.

Ну нічого собі, не підійшло – поверни! Ти знаєш, що я за неї гроші заплатила. І ти її реально випросила, своїми сльозами і скигленям. А тут ось таке. Невже це нормально?

Ось поясніть мені, будь ласка, хто має рацію в цій ситуації? Я реально жадібна чи я права? І як так можна поводитися з людьми, яких ти називаєш друзями?

Людмила

Фото ілюстраивне.