Дозвілля
– Мамо, я не можу витратити 3 000 гривень на сервіз, коли в мене на картці – 412, – прошепотіла я, дивлячись у підлогу. – Не драматизуй, Світлано, –
Олексій кілька місяців виношував одну й ту саму думку — розірвати шлюб. Просто піти. Безшумно, наче одного дня вийшов із дому й більше не повернувся. З Софією вони
Я щойно повернулася з Польщі, з фабрики, де щодня по 12 годин пакувала яблука в холоді й тиші, думаючи лише про одне – повернутися додому. Я стояла в
«Твоя кондитерська має безплатно обслуговувати всю нашу родину», — вирішила зовиця, плануючи розкішний день народження третьої дитини. Світлана перевіряла замовлення на завтрашній день, коли пролунав дзвіночок над дверима
Я вистрибнула з машини, ще не дочекавшись, поки двигун повністю затихне, і глибоко вдихнула аромат квітучої бузку та свіжоскошеної трави. Ми приїхали на дачу — місце, яке я
Я їла гречку з тушонкою за 37 гривень, а Ігор платив 1 200 за стейк у центрі міста. «Ти просто не розумієш, як працюють фінанси», – сказав він,
Я стояла біля вікна своєї квартири, вдивляючись у гамірні вулиці великого міста. Шість років тому я приїхала сюди з маленького провінційного містечка, маючи лише валізу та незламне бажання
— Останнім часом ти якась не така, — мовив Олексій, відкладаючи виделку і пильно дивлячись на Наталю. — Або тебе немає вдома, або повертаєшся пізно. Щось приховуєш. Наталя
— Вчора заїжджав до мами, — сказав чоловік одного дня, доїдаючи борщ. – І брат теж був. І знаєш, нам на думку спала чудова думка: а що, якщо
— Не смикайся! Квартира — для сестри, а ти — йди далі гроші заробляй! — кричав чоловік. Неля востаннє перерахувала гроші, сидячи у нотаріуса. Два роки вона працювала