Дозвілля
Я глянула в шухляду — і стерпла. Речі були не на своїх місцях, а мій блокнот зник. — Вадиме, — сказала я тихо. — Твій тато точно тільки
Вишневий пиріг, який я спекла власноруч, виглядав ідеально — рум’яний, із блискучою скоринкою, що пахла літом. Я дбайливо загорнула його в полотняну серветку, поклала в сумку разом із
Чоловік вимагав, щоб я звільнилась і сиділа вдома. А коли ми розлучилися — подав на аліменти з моєї зарплати. — Ти взагалі розумієш, що своїми амбіціями руйнуєш нашу
— У якому сенсі твоя донька тепер житиме з нами, Тарасе? Ти нічого не переплутав? Це ж моя квартира, і тільки я вирішую, кого сюди пускати! — обурилася
— Мамо, я поїду в Португалію, бо тут на 10 000 гривень не проживеш, — сказала донька, кидаючи валізу в багажник. А мені залишила однорічного Миколку і тишу,
— А де вечеря? Чому стіл пустий? — запитав чоловік, ледве переступив поріг. — Бо в нас немає грошей! Ти ж витратив усе на брендовий одяг! — відповіла
— Мамо, ти купила яйця? І хліб не забудь — білий, як любить Данило, — сказала Оксана, навіть не підвівши очей від телефона. Я витерла руки об фартух
«З твоєю красою значно легше влаштуватися у житті, ніж брату», — переконували батьки. Анна росла в родині, де батьки постійно порівнювали її з братом. Андрій був улюбленцем сім’ї
— Ти справді вважаєш, що це нормально? – дивилась я на свого чоловіка. – Минулого разу нам частування у скільки обійшлось? Не пам’ятаєш, то я тобі підкажу –
— Твоя зарплата в 20 тисяч — це ж копійки, як ти взагалі живеш? — сказав Назар поглянувши на неї звисока. Тоді він не знав що чекає на