Дозвілля
Колись дуже давно, коли я ще вчилася в школі, одна моя подруга, дружила з однокласником. Три роки дружила. У них була така любов! Вони вже плани на життя
— Я не буду з нею щасливий ніколи, – приречено мовив Андрій, – Але й залишити не можу. Ти ж знаєш, я кохаю лиш тебе. просто є речі,
«Прошу, живіть з нами, – благала свекруха, – для сина ж і його дітей такий двоповерховий дім вибудували. Що ж ми дарма усе життя по заробіткам їздили. Там
– І що робити з тими дітьми тепер? Йшло до весілля, а зараз невідомо що робити. Не знайшли спільної мови. Навіть не розмовляють одне з одним. Хоч скасовуй
— Скажу чесно, що не маю найменшого поняття, як то просити у людей, бо не робила такого ніколи! – ділиться моя сусідка Ніна – Не маю я до
Вийшла на вулицю і поцокала каблучками. Спочатку в перукарню, щоб марафет. Кучері, красиві нігтики і нове життя. Потім в кафе, щоб тістечко. Заварне і з чашкою кави. За
Я вже шість років живу зі своїм чоловіком. У нас гарна дружня сім’я, чудовий син, якому вже п’ятий рік пішов і ми кохаємо один одного. Можете не вірити,
Ця історія поділила моє життя на «до» і після». Почати, напевно, варто з того, що до цього всього я працювала звичайним менеджером у туристичній фірмі й моє життя
Щиро скажу, що дуже зраділа, коли мій син розповідав про свою дівчину й ненароком проговорився, що у неї є власна квартира. Не те щоб я була ласою до
«От дідько», подумала Лєнка, «Ось і до нас в родину криза середнього віку завітала. Ну здрастуй, здрастуй», але нічого не сказавши, дуже уважно подивилася на чоловіка, чого не