Отримали запрошення на весілля – наречений друг Роми, наречена нам невідома. Він бере її з дитиною, що вже мені особисто подобається.
Запрошення красиве – з вензелями, на елітному папері. Приблизно 100 гостей буде, знімають чиюсь садибу, зараз там парк, ресторан і озеро з лебедями. Гостей просять з’явитися в класичному одязі, краще в пастельних тонах (прописана ця умова прямо в запрошенні, що для мене дивина).
А в сам конверт із запрошенням вставлений маленький листочок, на якому вже простим комп’ютерним шрифтом написане побажання до подарунка – певна сума грошей або конкретний предмет. У нас це кавоварка. Або еквівалент в певній сумі, прямо ось і так і прописано на листочку: п’ять шість тисяч гривень, або кавоварко от такої моделі ось цієї фірми.
Можливо, я відстала від життя і всі роблять так. Насправді це зручно – замість гори одного і того ж, простіше написати що требаось це. Чим передаровуватимемо те, що абсолютно не потрібно. Але “подача матеріалу” дуже цікава – або гроші, або предмет. Третього не дано, тому що на весілля йти треба. Наречений з розряду тих, зв’язок з ким втрачати не варто, та й до того ж він друг.
Рома над питанням подарунка і його вартості не роздумує. Прийняв як даність, вирішив купувати, тільки треба ще пошукати таку, як їм захотілося. Щоб Бош, щоб кавомолка була, щоб самим контролювати помел. Ну і щоб стильна, вся така сучасна… Люблять каву в сім’ї.
Весілля – чудова подія. І насправді грошей не шкода, тим більше вони не мої. Не в цьому справа, суть в такій ось ділової подачі, і проханні, вказівці і розпорядженні в одному флаконі. З’явитися, при собі гроші, на собі щось пастельне. Їсти, пити, танцювати, а об одинадцятій розійтися.
Так, там і час прописано – строго з 18 вечора до 11 години вечора. Зрозуміло, оренда погодинна.
А може це я від життя відстала а? Просто, досі пам’ятаю весілля в селі. Триста чоловік столи у три ряди і танці до світанку. І всі щасливі…
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
