fbpx
Дозвілля
Марина говорила про своє кохання до чоловіка і сина, дякувала вищим силам за те, що послали їй таку гарну людину. А потім тамада попросив Олексія розповісти про своє кохання до дружини. Він знехотя встав і сказав “вдячну” промову Марині: – Так, справді, десять років як ми живемо разом. Десять років коту під хвіст

Олексій і Марина святкували рожеве весілля. На свято були запрошені всі близькі родичі і друзі. За десять років спільного життя друзі по обидва боки вже стали спільними, а родичі не “твої” і “мої”, а “наші”.

Різне в їх житті було – і хороше і погане, але вони все витримали. Віддати належне Марині, пробачила його невірність, зробила все, щоб він відмовився від чарки і була поруч з ним тоді, коли інші відверталися.

Завдяки їй Олексій здобув вищу освіту і тепер працює інженером в будівельній організації. Сама добившись успіхів на роботі, вона тягнула Олексія до свого рівня. Вона кохала чоловіка і їй хотілося їм пишатися. І хотілося, щоб їх син пишався батьком.

Марина готувалася до цього дня ґрунтовно. Купила чоловікові в подарунок печатку з діамантом, про яку він давно мріяв. Вона відкладала гроші на неї майже рік. Банкет Марина організувала в тому ж ресторані, в якому у них було весілля. Вона навіть подбала про подарунки-гостинці гостям. Загалом, організувала справжнє свято життя.

Свято проходило дуже весело. Було сказано багато теплих слів і душевних привітань. Смачна їжа, веселі конкурси, танці – все було продумано Мариною до дрібниць. Всі гості були в захваті і дякували за організацію такого свята.

Марина говорила про своє кохання до чоловіка і сина, дякувала вищим силам за те, що послали їй таку гарну людину. А потім тамада попросив Олексія розповісти про своє кохання до дружини. Він знехотя встав і сказав “вдячну” промову Марині:

– Так, справді, десять років як ми живемо разом. Десять років коту під хвіст.

Настала незручна тиша. Гості переводили здивовані погляди з Олексія на Марину і не знали що сказати.

Першою сказала мати Олексія.

– Ну ти й недалекий! – голосно сказала вона і перевела все на жарт – Він кохає, тільки як собака, сказати не може.

Марина видавлювала усмішку, намагаючись не заплакати. Скільки сили і часу вона витратила на те, щоб зробити з нього гідну людину, а він при всіх її так зганьбив. Вона не стала псувати свято гостям і з’ясовувати з ним стосунки. Вона продовжувала посміхатися гостям і робила вигляд, що все добре.

Весь наступний день Марина думала. Думала про себе, про сина, про стосунки з Олексієм. Вона робила все, щоб син поважав і пишався своїм батьком. А Олексій зробив все, щоб виставити її на посміховиськом. Вона багато йому прощала, але зараз почуття неприйняття витіснило з душі всю любов. Весь, ліміт її доброти був вичерпаний. Увечері вона оголосила чоловікові, що подає на розлучення.

– Якщо прожиті зі мною роки для тебе – це даремно витрачений час, то у тебе ще є час надолужити згаяне. З цього дня ти вільний, – холодно сказала йому Марина.

Олексій не очікував від неї такого і скільки б він не виправдовувався, що це був жарт, Марина навіть слухати не хотіла. Вона могла б проковтнути цей “жарт”, якби він був сказаний ним тет-а-тет, але ось так, при всіх – цього вона пробачити вже не могла. І не хотіла.

Марина подала на розлучення і виставила його з квартири. Перший час він просив його пробачити і навіть погрожував, якщо вона не “одумається”. Але Марина залишилася непохитною. Потім був ще довгий процес розподілу майна.

А коли все це закінчилося, Марина зрозуміла, як спокійно все-таки їй живеться без чоловіка. Та й син не дуже засмутився, що батько з ними тепер не живе. Марина могла б сказати, що це у неї 10 років коту під хвіст з таким чоловіком, але вона ніколи такого не скаже – вона вдячна йому за сина.

Фото ілюстративне.