Костику, не сердься на нас з дідом, не нажили ми за все життя такого добра, щоб тобі залишити, — бабуся часто повторювала йому ці слова. Міцно обіймала, а маленькі сльозинки скочувалися з люблячих очей і застрягали в її глибоких зморшках
Чи був шанс у Кості вирости справжнім чоловіком, якщо він був кинутий матір’ю на виховання діда з бабусею, які жили в злиднях? Більшість скажуть, що шанс завжди є
Віра Миколаївна заспокоювала сина. Нічого, ось зберуться вони і поїдуть, заберуть Івана. Вона сама ще виростить онука. Але слова мало допомагали. Олег ходив сумний, замислений. Ніби хотів ще щось сказати, а не наважувався
За вікном накрапав дощ. Віра Миколаївна тривожно вдивлялася в нічну темінь. Чекала, що ось-ось її розітне світло фар, з’явиться машина старшого сина і вона почує давно очікувану звістку.
Мам, треба було заздалегідь попередити, – мовила донька з докором дивлячись на виморену з дороги маму, – зателефонувати, мені ж з роботи треба відпроситися, сина зі школи забрати, потім за продуктами в магазин збігати. Що це за новини от так серед тижня без попередження приїжджати. У нас узагалі своє життя, а якби поїхали куди, або запрошені були на свято яке? Мамо, так не робиться
У Антоніни Іванівни троє дітей, всі вже виросли давно, та покинули батьківське гніздо. Старший закордоном живе, там сім’я у нього і двоє дітей. Як в місто поїхав колись,
Нещодавно затіяв генеральне прибирання будинку. А заодно вирішив, що час всілякий мотлох виносити. Багато речей, які зовсім не використовую. У цьому списку виявився старий телевізор LG. Виносити на звалище не хотілося. Він хоч і старий, але цілком робочий. Вирішив я його не продавати, а безкоштовно віддавати. Сподівався, що є хтось, хто його дуже потребує, а я йому допоможу. Сфотографував телек, розмістив оголошення і ще розкидав його по декільком тематичним співтовариствам. Хотілось добро менізробити на свою голову
Нещодавно затіяв генеральне прибирання будинку. А заодно вирішив, що час всілякий мотлох виносити. Багато речей, які зовсім не використовую. У цьому списку виявився старий телевізор LG. Виносити на
Чому ти така спокійна, — здивувався Ігор. — Ти взагалі ходила до неї? Розбиралася? Казала, що дільничного викличеш? О! Давай я сходжу! Я чоловік. Мене вона злякається і послухається
Оля прискіпливо оглянула сервіровку столу. «Начебто все ідеально», — подумала вона. Потім пройшлася по кімнатах і теж залишилася задоволена: все чисто, ніякого безладу немає, не квартира, а цукерочка!
Щось у зовнішньому вигляді незнайомки мене насторожило і я не пішла – побігла за нею. Йшла і довго не могла зрозуміти, що ж мене так збентежило, аж доки не дійшло. Очі. Саме такі очі я бачила у дзеркалі після того, як мене залишив чоловік. От так виглядає розпач і розгубленість у чистому вигляді
Доню я одна ростила. Коли чоловік дізнався, що у нас буде дитина, то одразу ж втік і більше не з’являвся ні в моєму житті, ні в житті нашої
Раніше, до появи карапуза, вони не особливо бажали спілкуватися зі мною, а після появи онука стали прямо таки найчастішими гостями в моїй квартирі. Постійно тільки й чую: допоможи, посидь виручи, дай грошей, подумай де взяти те, знайди нам ось це. Інша бабуся відразу категорично відмовила їм у допомозі, а я дала слабину і тепер трохи що – вони до мене біжать
Я виростила свого сина одна, без сторонньої допомоги сина. Щиро вірила що хоч на старості років поживу спокійно. Але десь я щось у вихованні своєї дитини пропустила, бо
Мамо, ти про які гроші говориш наразі і з ким? – озвався син після хвилинної тиші, – Нічого я тобі не переказував і не думав навіть. Не вигадуй, мамо
Нарешті почалась весна, все навколо “прокидалось” від зимової сплячки, зеленіло, радувало своєю свіжою та ніжною красою. Однієї такої весняної неділі, після звичного для всіх жителів села богослужіння сільські
Людмила до чоловіка не повернулась. Смішно, але він навіть не знав, що вона виписалась. На п’ятий тиждень прийшов на пропускний з трьома апельсинками, аби запитати чому ж власне його дружина досі тут і слухавку третій тиждень не бере? Обурений був
Людмила прожила зі своїм чоловіком три роки, звісно за цей час у них вже з’явились спільні мрії та плани на майбутнє життя. Жінці було нелегко пристосуватись до матері
Що, не для мене мама з татусем квіточку ростили, – і засміявся так, що в мене все і похололо, – Ну життя то лотерея, ніхто не знає який квиток витягне. У вас програшний, мамочко
Дочка довгоочікувана – 10 років ми з чоловіком чекали її появи, я стала мамою в 30 ! Ніяк не виходило і ось нарешті: на світ з’явилася наша принцеса,

You cannot copy content of this page