Кумедне згадалося. Давно було.
Іду по вулиці в навушниках, сперечаюся з начальником по телефону. Потрібно було знайти одну колишню колегу, щоб вона підписала один папір і забрала гроші, що їй належалися, але тієї в соцмережах немає, номер змінився, адреса теж, спільні знайомі не в курсі, де вона.
Начальник на підвищених обертах мені – знайди її сьогодні, це не обговорюється, я йому – я чарівниця, по-вашому, де я її знайду?
Він щось ще мені там бурчить і кидає слухавку. Включаю музику на повну і йду далі, зла, роздратована. Думки линуть типу “а чи не звільнитися мені прямо сьогодні?”
І я вголос кажу: “І що мені робити?”. Погляд падає на асфальт, а там напис “Зніми навушники”, перед переходами такі роблять. Я знімаю машинально. І чую, як хтось репетує на всю вулицю: “Свєта, Свєтаааа!”.
Повертаюся – та сама співробітниця мені махає рукою за десять метрів від мене.
Автор: Svitlana Behunova.
Фото ілюстративне.
