Головна

Дозвілля

— Яка я вам доня? Давайте одразу домовимося — без панібратства! Мама у мене є, а вам треба було самій собі про дочку подумати, якщо так хочеться! – заявила невістка навіть не встигнувши до РАЦСу дійти
Дозвілля 0
Маша хвилювалася, адже Василь дуже довго приховував свою кохану. Раніше він ледь встигав обійнятися з дівчиною, а вже біг знайомити її з батьками: «Мамо, тату, знайомтесь, це моя
Свекруха сиділа на нашому з Петром ліжку і переглядала документи, що лежали далеко в тумбі. – Андріано, це не те, що ти подумала. Я просто хочу і тут навести порядок. Можливо, краще для всіх паперів купити скріплюючу папочку?, – ангельським голосом продзвеніла Христина Василівна. З нашої квартири вона пішла грюкнувши дверима. Але і цим все не закінчилося
Дозвілля 0
Свекруха сиділа на нашому з Петром ліжку і переглядала документи, що лежали далеко в тумбі. – Андріано, це не те, що ти подумала. Я просто хочу і тут
Софія сиділа в автобусі, з невимовною тугою на душі, в повній тиші, що панувала в салоні. Дорога до Парижа була довгою і важкою, і вона знала, що на кордоні її чекають черги, але це було останнє, що її хвилювало. В голові крутилися спогади, вона не могла повірити, що все, що сталося з нею – це справжня реальність, хотілося думати, що це якийсь страшний сон. Її життя, яке колись було таким яскравим і сповненим надій, тепер здавалося порожнім і безглуздим, і все через найрідніших людей
Дозвілля 0
Софія сиділа в автобусі, з невимовним болем на душі, в повній тиші, що панувала в салоні. Дорога до Парижа була довгою і важкою, і вона знала, що на
— Ну що, відпочив? Я рада за тебе. Цукерки давай сюди. Олеся завжди мені привозить приємні дрібнички. Навіть коли спить з моїм чоловіком, — спокійно, з милою посмішкою сказала я
Дозвілля 0
Моя подруга Олеся завжди була щедрою і турботливою. Кожного разу, як вона поверталася з поїздки, привозила якісь дрібнички чи гостинці — сувеніри, солодощі, іноді навіть книги. Я знала,
Коли Леся виходила заміж, бабуся мало не зірвала весілля, голосно заявляючи, що «у травні одружитися – щастя не дочекатися», і вимагаючи перенести церемонію на два тижні. Але перенести було не можна, тому що Леся виходила заміж за музиканта, який через п’ять днів виїжджав у довгі гастролі
Дозвілля 0
Коли Леся виходила заміж, бабуся мало не зірвала весілля, голосно заявляючи, що «у травні одружитися – щастя не дочекатися», і вимагаючи перенести церемонію на два тижні. Але перенести
На прощальній церемонії за татом я дізналася, що окрім нас з мамою в нього було ще дві сім’ї, і в кожній по дитині. Лише тоді склався пазлик, чому тато так багато працював, а грошей ніколи не було. – Марічці потрібні нові кросівки, – говорила мама. – Жінко, ти заспокоїшся вже? Я ж тільки-но давав на нові туфлі! Скільки можна?
Дозвілля 0
На прощальній церемонії за татом я дізналася, що окрім нас з мамою в нього було ще дві сім’ї, і в кожній по дитині. Лише тоді склався пазлик, чому
Це вона перед твоїм батьком добру з себе показує, а як стане його дружиною — скінчиться її доброта. Та ще й своє дитя з’явиться — так взагалі ти їй будеш тягарем
Дозвілля 0
— Ну все! Скінчилося твоє безтурботне життя! — Віра добре до мене ставиться, – намагався виправдатися сам не знаючи, за що Костик. – М’яч мені новий купила і
– Слухай, Ір, тут твій колишній казав, що ти наче власних дітей покинула, заявила мені якось сусідка. Я мовчки знизала плечима. Що я могла їй відповісти? Уже всі його витівки на пам’ять вивчила, залишалось лише спостерігати за тим цирком, який він влаштовував
Дозвілля 0
Відколи я вирішила поставити крапку у наших стосунках з Ігорем, минуло вже чотири місяці. Спершу здавалося, що я нарешті на шляху до спокою. Але ж ні, розмріялася. Він,
Максим намагався зв’язатися з нею, дзвонив і приходив до офісу, але Ольга не відповідала. Пояснень вона не хотіла, адже для неї все було очевидно
Дозвілля 0
Максим і Ольга вже кілька років жили разом, але все ніяк не могли знайти час, щоб одружитися. Максим постійно був зайнятий роботою, а Ольга мала безліч конференцій та
“Я хочу з вами поговорити, — невпевнено почала дівчина. — Мене Оленою звуть. І я. Ми з Віктором давно вже разом”. Віку ніби крижаною водою злили. Вона не знала, що сказати, як відреагувати на почуте. Дівчина не виглядала зухвалою чи самовпевненою, їй і самій було не по собі — Віка це бачила
Дозвілля 0
— Це ти мені так відповідаєш, так? За, за – Чоловік зам’явся. — За кого, Вікторе? Продовжуй, що ти замовк? За Ольгу? За Ритку? За Вероніку із перукарні?

You cannot copy content of this page