Події

Вбивства, що вразили Запоріжжя: маніяк залишав після себе записки

Вбивця влітку 1987 року тримав в страху все місто, залишаючи на місцях злочину моторошні записки.

Влітку того року запорізькі вулиці з настанням сутінків вимирали – не гуляли закохані, не грали в козаки-розбійники діти, а всюдисущі бабусі-пліткарки не сиділи біля під’їздів. Люди боялися вийти з дому, тому що десь в місті затаївся серійний вбивця.

До цього часу, через майже 30 років, городяни з жахом згадують ті події.

– Мені тоді було всього 7 років, – каже житель Хортицького району Запоріжжя Євген Никоненко. – Не те що ввечері, навіть вдень на вулицю нас, хлопчаків, майже не відпускали, весь час тримали під наглядом. Ходила незліченна кількість чуток, люди один одному переказували страшні подробиці …

Страх городян мав офіційне підтвердження – всюди були розклеєні орієнтування з портретом злочинця, його фото і дані постійно транслювалися по телебаченню. Шукали 23-річного місцевого жителя Сергія Сергєєва.

Черга вбивств почалася з курортного роману

“27 червня 1987 року за спробу зґвалтування в Ялті вбили ленінградську студентку, – газети детально розписували історію. – Біля вбитої знайшли записку” Пробач, дорога, я скоро буду з тобою “.

Підозрюваного вирахували швидко – дівчина знімала квартиру разом з хлопцем, і у господині залишився його паспорт на ім’я якогось Сергія Сергєєва, 23 років, що проживає в Запоріжжі. 28 червня його оголосили в розшук. Вдалося з’ясувати і невдалу історію кохання. Розімліла від сонця і моря Тетяна познайомилася на курорті з симпатичною молодою людиною Сергієм. Кілька днів молоді люди проводили разом час, навіть зняли квартиру, потім хлопець запропонував їй вийти за нього заміж. Здивована такою швидкістю дівчина відмовила. Це розлютило хлопця, він накинувся на кохану і душив її, поки та не померла.

Вже на наступний день Сергєєв з’явився в Запоріжжі. Розуміючи, що його шукають, що доведеться ховатися, Сергєєв вирішив роздобути грошей.

Наступні записи в матеріалах справи схожі на переказ фільму жахів.

“Сергєєв зайшов в комбінат надомної праці на вул. Дзержинського, де працювала Наталія Ю. Користуючись тим, що в майстерні в той момент більше нікого не було, ударом ножа вбив її, при цьому викрав виготовлені хутряні шапки і золоті прикраси убитої”.

Потім Сергєєв вирушає до колишньої дівчини. На біду, у неї в гостях якраз в той момент був новий знайомий. Розуміючи, що відновити з дівчиною колишні відносини явно не вийде, Сергєєв в люті нападає на пару з ножем і завдає їм серйозні поранення.

Далі оперативники знаходять слід Сергєєва в Дніпропетровській області, в Синельниківському районі. Там його жертвою стала завідуюча фермою, яка видавала дояркам гроші. Сергій Сергєєв напав на жінку з ножем, сильно поранив їй руку і викрав з колгоспної каси 650 рублів.

Планував убити 50 чоловік

Особливого цинізму злочинам Сергєєва надавали “пікантні” записки, які він залишав біля своїх жертв. Почалося з записки біля вбитої студентки.

В іншій записці маніяк повідомив і про кількість людей, яких хотів вбити: 50 осіб. Він відправляв послання навіть родичам – бабусі написав про вбивство в Криму, а мати і зовсім отримала від нього пряму погрозу розправи. Залишив маніяк і магнітофонну касету із записом про свої злочини, яку опустив в випадкову поштову скриньку в Дніпропетровську. Швидше за все, це своєрідна жага слави.

“Якийсь час цей пропащий злочинець ховався в степу і в селах, накопичуючи свою звірячу ненависть до людей”, – описувала “переміщення” Сергєєва запорізька преса в 87-м.

9 липня вбивця знову з’явився в Запоріжжі – “увірвався в квартиру на вулиці Парамонова, важко поранив 9-річну дівчинку і, забравши цінності, зник”. Думаючи, що вбив дитину, Сергєєв залишив записку: “Олена хотіла стати художником. Перша жертва, яка гідна померти”.

Але дівчинка опритомніла і навіть знайшла в собі сили викликати швидку.

На наступний же день маніяка помітили на одній з вулиць міста – він впустив пакет, звідти випали ніж і сокира. Перехожі, налякані історіями про маніяка, викликали на місце міліцію, оперативники “прочесали” прилеглі будинки – безрезультатно.

Сергєєв ж заскочив в одну з незамкнених квартир і сховався в шафу. А коли господиня квартири, жінка похилого віку, виявила непрошеного гостя, не замислюючись, вбив її. На наступний ранок прихопив заощадження старенької, її кухонний ніж і зник, залишивши записку: “Люди мруть як мухи. А хто за це відповість?” Також поруч поклав аркуш із написом: “Карта руху моїх сил” з перерахуванням скоєних злочинів.

Через пару днів невловимий маніяк з’явився в селі Юр’ївка Запорізької області. Напав з ножем на двох підлітків, які купалися в озері біля села. Хлопчаки дивом залишилися живі, а правоохоронцям дісталася ще одна записка: “І знову вбивство. Хто буде новою жертвою, 7-й? Сергєєв … Вбивати кожен день буду дітей”.

На ловлю маніяка вийшли мирні жителі

В області мобілізували всі наявні сили і засоби на піймання маніяка.

– До участі в розшукових заходах були залучені всі співробітники міліції, військовослужбовці військової частини МВС, працівники апаратів обласного та міського управлінь внутрішніх справ і навіть працівники підрозділів пожежної охорони, дружинники, – згадують колишні співробітники УВС в Запорізькій області. – На допомогу правоохоронним органам прийшли тисячі і тисячі запорожців. У 587 селах були створені спеціальні групи добровольців. Промислові підприємства виділили сотні людей для прочісування місцевості. У розшуку задіяли навіть авіацію!

У Запоріжжі операцією з пошуку Сергєєва керував майбутній міський голова – тодішній начальник УВС міста Олександр Поляк.

17 липня його помітили в районі радгоспу “Мокрянка” біля автотраси Запоріжжя – Донецьк. Сергєєв спробував втекти, але співробітники батальйону ДПС ДАІ підполковник Чуріна і старшина Левченко, а також позаштатний співробітник Державтоінспекції Шляховий наздогнали вбивцю вже біля села Кринички, поранивши його в ногу. Під час затримання Сергєєв знову спробував пустити в хід ножа, але впоратися з міцними чоловіками не зміг.

Вбивства продовжив в СІЗО

Перед слідством тепер стояла нелегка робота – зібрати всі докази і докази злочинів Сергєєва. Копітка робота тривала цілий рік.

Тим часом Сергєєв почав зображати неосудність, в СІЗО убив іншого арештованого … Нарешті суд виніс вирок: розстріл. Виїзне відкрите засідання судової колегії у кримінальних справах Запорізького обласного суду проходило 15 червня 1988 року в ДК ім. Дробязко. Охочих потрапити на нього набралося безліч.

– На вулицю виставили величезні колонки, транслювали засідання, – згадує житель Запоріжжя Віктор Зайченко. – Люди зібралися на вулицях, з нетерпінням чекали остаточного рішення суду.

За офіційними даними, вирок вступив в законну чинність 25 серпня 1988 року. Хоча довгий час потім ходили чутки, що життя маніяка обірвалася набагато раніше – то він сам повісився в камері, то йому “допомогли” це зробити.

При підготовці були використані матеріали Музею ГУПН України в Запорізькій області.

ОФІЦІЙНО

На обліку в міліції і психдиспансері

Займаючись розшуком Сергєєва, міліція зрозуміла, що він вже потрапляв в поле зору правоохоронних органів.

– Він навчався в запорізькій школі-інтернаті №2, – розповіли колишні співробітники тодішнього УВС Запорізької області. – За хуліганські вчинки рік провів за гратами. До подій 87-го року працював фотографом в Запорізькому міськпобуткомбінат … Людина з деякими відхиленнями в психіці.

Співробітники УВС з’ясували, що з роботою у нього останнім часом не ладилося, та й з матір’ю став часто конфліктувати, вона навіть заяву на нього в міліцію написала.

– Коли Сергєєва привезли до відділення, спливли й інші факти, – згадують співробітники УВС. – Він ухилявся від лікування венеричного захворювання, а також перебував на обліку в психоневрологічному диспансері.

На жаль, тоді з райвідділу Сергєєв втік. А незабаром і почалися страшні події. Що послужило “спусковим гачком”, незрозуміло. Однак у Сергєєва з’явилося озлоблення на людей, бажання привернути до себе увагу, при цьому він хотів, щоб люди боялися його.

Читайте також: Вбивство Гонгадзе: Пукач у залі суду пообіцяв назвати злочинців

Джерело.

Загрузка...

Related Post