Це була остання крапля мого терпіння, я зібрала речі і поїхала до мами. А Олегу залишила його 100 гривень.
Мого чоловіка нещодавно звільнили з роботи, але в нас були заощадження і я працюю. Чоловік шукав роботу, але все марно. З часом заощаджень ставало все менше, тому прийшлось економити. Я рідше почала ходити до косметолога та на масаж. Ми вже не ходили в ресторан кожного тижня та не замовляли їжу додому.
Чоловік все обіцяв знайти нову роботу, але лише сидівв вдома і рахував залишок на карті. Я ж намагалась брати додаткову роботу, аби хоч трохи мати більше грошей. Шукала ще підробіток для себе. Іноді приходила додому в 12 ночі після роботи і підробітку. Одним словом, життя моє перетворилось на страшний сон.
А чоловік все рахував свої гроші на картці та казав, що потрібно економити і економити. Я намагалась думати, що у нас важкий період в житті, але з часом все налагодиться. Олег знайде роботу і ми знову житимемо наше щасливе життя. Але після одного випадку, я змінила свою думку.
Моя подруга запросила мене в гості на день народження. Тому я вирішила вперше за довгий час піти на макіяж та зачіску в салон. Мені не вистачило всього 100 грн до повної суми оплати салону.
Вирішила позичити у чоловіка, і поки його не було вдома взяла з його гаманця 100 грн.
Після дня народження, повернувшись додому мене чекав скандал. Чоловік годину читав мені лекцію про те, що треба економити та ми не повинні дозволяти собі лишніх витрат.
Я нагадала Олегу, що з нас двох працюю лише я. Кинула йому 100 гривень на стіл, зібрала речі і пішла до мами. Повертатись не збираюсь, адже для чого мені безробітний чоловік?
