Вже 2 роки закоханий у подругу своєї дівчини. Виду не подаю, але не було й дня, щоб я не думав про неї. Я хочу, щоб вона стала моєю дружиною, хочу від неї дітей, думаю про неї постійно, вона мені навіть сниться.
Але нічого змінити не можу. Вона невільна, та й за будь-який погляд на неї, то її хлопець ревнує дуже. Отак і живу з такими думками кожного дня. З дівчиною розійтись не можу, тоді зовсім втрачу подругу своєї дівчини. А найсмішніше, що любов мого життя думає, що я її долюблюю, бо всіляко намагаюся приховати свої почуття і поводжуся з нею холодно. Моя дівчина в житті не здогадається про це, що діється в моєму житті. Набридло брехати.
Найгірше що моя дівчина думає, що наші стосунки йдуть до весілля і створення родини. Я намагаюсь ці розмови переводити в жарти, але це вже не допомагає. Вчора моя дівчина на вечері у моїх батьків запитала у мене: “А коли вже на моїй руці буде обручка?”. Я аж побілів від сорому. Ще трохи і розказав би їй правду про мої почуття до її подруги.
Мої батьки теж вже чекають мого весілля і внуків, бо мені 35 років. І самий час для створення родини.
Все думаю, а може розповісти все своїй дівчині, що я закоханий в її подругу?
