Світ
В Арабських Еміратах чоловік не знає, якого кольору гаманець його дружини

За матеріалами видання wz.lviv

На весілля держава дарує молодятам віллу і 70 тисяч дирхамів*. А народженій дитині кладе на рахунок 50 тисяч.

В ОАЕ існують три типи громадянства. Такі собі три сорти. Перший – це чистокровний, так би мовити, місцевий араб. Такий громадянин від держави отримує усі можливі пільги і привілеї. Живе як у Аллаха за пазухою…

Одним – усе, іншим – «все по 50». Якщо місцевий араб одружується з місцевою арабкою, то такому подружжю держава дарує комфортабельну віл­лу, 70 тисяч дирхамів (близько 20 тисяч доларів) на організацію весілля, а дитині, що народиться у такої пари, кладе на рахунок в банку 50 тисяч дирхамів (майже 15 тисяч доларів). Щоправда, користатися цими грошима можна після 18 років. Крім того, місцевий араб отримує безоплатну медицину не лише в ОАЕ, а й у будь-якій державі світу. Якщо його не можуть в силу якихось обставин вилікувати в ОАЕ, а потрібну операцію роблять в іншій країні, то держава бере на себе усі витрати на лікування, включаючи переліт, харчування і перебування поруч із хворим до трьох членів сім’ї. Вважають, що родина має бути біля ліжка хворого. В ОАЕ не побачиш оголошень на кшталт: «Фатіма, 5 років, потребує негайної операції у Швейцарії. Потрібна така-то сума грошей. Допоможіть, хто може».

Також місцевий араб здобуває безкоштовну освіту. І також у будь-якому виші світу. Хоча далеко йому їхати не треба. Велика кількість навчальних закладів зі світовими іменами, включаючи Кембридж та Оксфорд, мають в Еміратах свої філіали.

Місцевий араб також отримує так званий нафтовий відсоток та є співзасновником бізнесу з іноземним капіталом. Нагадаю, в країні діє закон, згідно з яким інвестор, який хоче робити бізнес в ОАЕ, зобов’язаний віддати 51 відсоток своєї фірми місцевому арабу. Влада надає інвестору кандидатуру бізнес-партнера за списком! (Про це детальніше читайте у попередньому тижневику за 5−11 січня). Також місцевим жителям банки дають безвідсоткові кредити.

Другий тип громадянства – це коли дитина народилася у шлюбі місцевого араба з немісцевою жінкою. Наприклад, із українкою. Такому подружжю держава на весілля вже не дасть ні копійки. Дитина не матиме безкоштовної освіти й медицини. Другий тип громадянства передбачає, умовно кажучи, «все по 50». Тобто за все, що перший тип громадянина має «на халяву», другий тип платить 50 відсотків вартості цих послуг. Таких змішаних шлюбів останнім часом побільшало. Особливо зі слов’янками, які зазвичай працюють у туристичній сфері. Дівчата гарні, світловолосі. Араби закохуються. Але рідко коли такі історії мають щасливий фінал. Живуть разом максимум 5−6 років, а потім розлучаються. Причому за ініціативи дружини. Навіть коли дівчина прийняла іслам, вивчила арабську мову (хоча це вкрай важко, бо існують 22 діалекти), сім’я з часом все одно розпадається. Причини різні, але корінь проблеми один – сім’я місцевого араба у багнети сприймає чужинку. І не тільки через відмінності у ментальності.

Сім’я розуміє, що дитина у такому шлюбі зазнаватиме дискримінації, насамперед фінансової. А кому хочеться втрачати гроші та позбавляти свого внука безкоштовної освіти та медицини?

Наша гід Яна розповідала, що її подруга з Росії чотири роки зустрічалася з місцевим арабом. Хлопець гарний, толерантний, не вимагав носити хіджаб (жіночий одяг, що приховує обриси тіла жінки), ходив з нею у бари, ресторани, на дискотеки. Його сім’я до останнього сподівалася, що погуляє і стане розсудливішим. Не став. Зробив дівчині пропозицію. Тоді сім’я поставила питання рребром: або завтра робить пропозицію своїй двоюрідній сестрі, або залишається без засобів існування. Вони виганяють його з хати і позбавляють права на сімейний бізнес. Довелось відмовитись від слов’янської красуні і просити руки двоюрідної сестри…

Держава всіляко заохочує місцевих арабів одружуватися зі своїми доморощеними красунями. Тому останнім часом побільшало шлюбів між близькими родичами. Особливо між двоюрідними братами і сестрами. Від цього кровозмішення за останні 7−10 років почастішали випадки народження дітей зі синдромом Дауна. Аби зупинити цю небезпечну тенденцію, уряд запровадив правило: перед шлюбом наречені мають обов’язково здати спеціальний аналіз крові. Якщо є збіг по клітинах ДНК, такий шлюб не буде можливим. І тенденцію вдалося зупинити: хворих дітей стало народжуватися значно менше.

І, нарешті, третій тип громадянства – коли місцева арабка виходить заміж за чужинця. Це трапляється вкрай рідко, зазвичай, якщо жінка тривалий час живе за кордоном. Діти, народжені у такому шлюбі, не отримують жодних пільг від держави. Донедавна громадянам другого й третього типів навіть в армію не дозволялося йти. Але два місяці тому цю заборону було знято. (Громадянин, який служив в армії, отримує додаткові бонуси. На весілля держава дає більше грошей, ніж зазвичай. На рахунок новонародженій дитині покладуть більше грошей. І такий громадянин отримає більш престижну й високооплачувану роботу).

Жінки мають чимало прав. Окрім права на розлучення. Туристи насамперед звертають увагу на місцевих жінок, які носять закритий одяг. Наші люди співчувають арабкам, мовляв, безправні бідолаги живуть під диктатом чоловіка. Насправді жінки тут щасливі. Нам ніколи не зрозуміти, як можна бути щасливою, якщо ти друга чи четверта жінка, все життя ходиш у 50-градусну спеку по очі закутаною… Та все ж арабські жінки живуть як у Бога за пазухою.

Наприклад, у Саудівській Аравії жінка без супроводу чоловіка не має права вийти на вулицю чи отримати водійські права. Якщо її зловлять за кермом автомобіля, може отримати тюремний термін до 20 років. Якщо її чоловік покладе руку на Коран і поклянеться, що таке більше ніколи не повториться, її відпустять. В ОАЕ зовсім інше ставлення до жінок. Тут жінки гасають за кермом розкішних автомобілів. 98 відсотків місцевих арабок здобули вищу освіту. Мають можливість для самореалізації. Жінки можуть працювати (в аеропорту бачила жінок-прикордонниць, які перевіряють паспорти у туристів), займаються бізнесом, створюють свої бренди одягу. В Дубаї є відома місцева бізнесвумен, яка побудувала власну потужну птахофабрику. 30 відсотків у складі поліції – жінки. Є навіть добровільна жіноча армія. У міністерській палаті зі 40 міністрів – 9 жінок. Уряд складається з 20 шейхів і 20 громадян, тож жінки становлять майже половину з міністрів-громадян.

Серед шейхів (правителів Еміратів та їхніх нащадків по чоловічій лінії) жінок, зрозуміло, нема. Нещодавно в уряді створили два нові міністерства, які очолили жінки. У світі проводили опитування, щоб визначити найщасливішу країну. За його результатами Емірати посіли 20-те місце. На одну позицію вище від Британії і на один рядок нижче від Бельгії. Це обурило шейхів. Як так? Країна казково багата, стільки робить для своїх громадян, а вони не почуваються достатньо щасливими! Тоді й вирішили створити міністерство щастя, – щоб з’ясувати, чого народу бракує для повного щастя. Для цього обдзвонювали громадян і цікавилися, чи вони щасливі. Якщо відповідь була негативною, то розпитували про проблеми і на основі узагальнень шукали вирішення. Зараз до країни активно запрошують спеціалістів, які на підприємствах і фірмах проводять семінари «зі щастя», запроваджують відповідні предмети в школах.

Але щастя, за найсвіжішими даними, більше не стало. Тоді створили ще одне міністерство – толерантності. Толерантність дорівнює терпимості. Якщо не знаєш, як бути щасливим, вчать, як з цим давати собі раду. Вчать терпимості у навчанні, чи терпимості чоловіка і жінки у шлюбі, щоб було менше розлучень. Створили департамент сімейного насилля, щоб боротися і з цим явищем. Тобто влада опікується не лише матеріальним станом своїх громадян, а й моральним. Бо, як бачимо, не лише в грошах щастя…

Але повернемося до арабських жінок. Вони з народження розуміють, що чоловік – головний у їхньому житті. Їх відповідно виховують. У дитинстві беззаперечний авторитет – це батько. Потім – чоловік. У 14−15 років дівчина одягає абаю – чорну довгу сукню, та шейлу – хустку на голову. Одні жінки закривають обличчя повністю, лише очі видно, інші залишають обличчя відкритим. Це вирішує спочатку батько, потім чоловік. Залежить, наскільки родина ревно ставиться до старих релігійних традицій. Однак матеріально їхні жінки забезпечені не гірше, ніж жінки американських чи європейських мільйонерів. Втім, чи не усі місцеві араби, що мають перший тип громадянства, і є доларовими мільйонерами.

В Еміратах є така приказка: чоловік не повинен знати кольору гаманця жінки. Тобто будь-яку забаганку своєї дружини мусить виконувати. Захотіла діамантову каблучку – зобов’язаний купити. Бо коли брав її за дружину, знав, які матиме запити, і погодився на це. Крім того, роблячи пропозицію руки і серця, наречений зобов’язаний подарувати майбутній дружині мінімум п’ять кілограмів золотих виробів.

Якщо жінка до 35 років не вийшла заміж, тобто не знайшла собі покровителя, то держава платить їй щомісяця дві тисячі доларів. Навіть якщо та має високо­оплачувану роботу. Водночас, якщо місцевий араб одружився з жінкою, якій уже за тридцять, то держава виплачує йому 250 тисяч дирхамів (70 тисяч доларів). Це подяка від держави за те, що потім не доведеться виплачувати їй по дві тисячі доларів щомісяця.

У метро є окремо жіночі й чоловічі вагони. Не дай Боже, чоловік зайде у жіночий вагон! Заплатить штраф. Так само є спеціальне жіноче таксі. Чужим чоловікам жінку в жодному разі не можна торкати. Якщо сталася аварія, то приїдуть окремо чоловіча “швидка” і жіноча.

Загрузка...

Попри чималі права жінок, права подати на розлучення вони позбавлені. За законами шаріату (практичні релігійні приписи мусульман), можуть вимагати розлучення лише за однієї умови: якщо застала чоловіка на подружній зраді. Але при цьому повинна мати чотирьох свідків. Як варіант, можна надати суду фотографії. Такий випадок був. Місцева арабка у телефоні свого чоловіка знайшла компрометуючі фото, які наочно свідчили, що він розважався з іншою жінкою. Вона ці фотографії таємно перекинула на свій телефон і понесла в суд. У суді довго вирішували, чи можуть бути ці фото доказом подружньої зради, і врешті-решт покарали… дружину. Адвокат чоловіка довів, що його благовірна викрала ці фото. А крадіжка вважається більшим гріхом, ніж подружня зрада. Відтак отримала штраф у 200 тисяч дирхамів і була змушена виїхати з країни.

Змила косметику, і чоловік не впізнав… Арабські жінки мають шопінг не гірший, ніж європейські модниці. Купують брендові сумки, туфлі, білизну, парфуми, косметику. Усе найкраще і найдорожче. Якщо ви були в Європі і заходили у найдорожчі бутики, мусили звернути увагу, що там скуповуються арабки та китайці. Ті ж абаї замовляють “от кутюр”. Можуть купувати і звичайний одяг, який носять вдома, перед чоловіком та членами родини.

Наші жінки йдуть у салони краси зазвичай перед урочистостями, а еміратські – перед тим, як піти додому. Тут головне завдання жінки – бути найкращою, найгарнішою і найбажанішою для свого чоловіка, бо має страх, що у нього з’явиться друга, третя чи четверта дружина. За канонами ісламу, чоловік може мати максимум чотири дружини, якщо, звісно, у нього є фінансова можливість їх усіх утримувати на належному рівні.

Особливість арабок у тому, що вони дуже малюються і обливаються парфумами. Чоловіки люблять наносити на себе багато одеколону, від них також тягнеться шлейф дорогих парфумів. Серед жінок останнім часом стали популярними косметичні операції, зокрема зі зменшення носа, вух і чомусь – грудей.

Але зловживання косметикою може зіграти з жінками поганий жарт. Перед одруженням наречений може побачити свою майбутню дружину лише чотири рази. Вона має бути у супроводі тата чи брата. Наша гід Яна розповіла цікаву історію. Місцевий араб зібрався одружуватися. Мав чотири зустрічі з нареченою, дівчина йому сподобалася, і пара побралася. Через тиждень пішли на пляж. На другий день після цього чоловік подав на розлучення. І на додачу запросив певну суму моральної шкоди. На пляж його дружина-красуня вийшла без гриму. І чоловік її… не впізнав. Чорні пухнасті вії зникли, великі очі стали маленькими, а на шкірі, яку не затонувала, стали помітні шрами від пластичної операції. У заяві на розлучення чоловік написав: «Дружина тим, що перед весіллям накладала на обличчя величезну кількість косметики, ввела мене в оману. Тому вимагаю, аби мене розлучили». Його розлучили, та ще й отримав матеріальну компенсацію.

Часто у туристів виникає закономірне питання: чому чоловіки одягнені у білий одяг, а жінки – у чорний? Одна з версій, що жінка – тінь чоловіка, і її чорний одяг це символізує. Витоки цієї традиції сягають давнини. У минулі часи тканина білого кольору була значно дорожчою від чорної. Відповідно, чоловіки, як головні у сім’ї, носили кращий одяг. Хоч ставлення до жінок з часом змінилося, і на них, як відомо, зараз не економлять, але традиція збереглася.

Якщо гість щось похвалив, господар змушений йому це подарувати Араби дуже гостинні. Якщо вас запросили в гості, то треба бути дуже обережним у компліментах. Яна розповіла історію, яка сталася з нею. Вона подружилася з місцевою арабкою. Жінка запросила її додому в гості. І Яна, щоб зробити приємне господині, похвалила її намисто, сказала, що воно дуже гарне. Жінка подякувала, але за виразом обличчя було видно, що була заскочена. Коли Яна вже прощалася, господиня дала їй коробку, в якій лежало це намисто. Виявляється, за законами місцевої гостинності, якщо гість похвалив якусь річ, то господар зобов’язаний йому це подарувати. Бо якщо похвалив, значить, у тебе цього немає, і ти цього потребуєш. Яна на початках цієї традиції не знала, тому і потрапила у таку незручну ситуацію. Намагалася пояснити подрузі, що не те мала на увазі, що вона не хоче цього намиста, але господиня була категоричною. Довелось взяти подарунок, але після цього випадку подруга вже не кликала Яну в гості.

Хочуть позіхнути, а нема чим… Чи не єдине, на що всемогутні шейхи не можуть вплинути, то це на клімат. Він в Еміратах жахливий. Несамовита спека (влітку стовпчик термометра піднімається до плюс 50 градусів) за високої вологості. Дихати нема чим. Навіть кондиціонери на зупинках громадського транспорту не рятують. Хто тут живе, постійно відчуває брак кисню. Яна розповідала, що часом хоче позіхнути, а не має чим. Бракує повітря. Крім того, над Дубаї постійний смог. Якщо дивитися на місто здалеку, воно ніби в тумані. Це пов’язано і з природними явищами (все-таки місто побудоване у пустелі), і з великою кількістю автомобілів. Через це багато жінок потерпають від онкологічних хвороб.

ОАЕ – дуже дорога країна. Яна розповідала, що тільки на їжу в день витрачає щонайменше 40 доларів. Оскільки у неї робота така, що зранку виходить з хати і пізно ввечері повертається, то харчується переважно у кафе. В ОАЕ дуже дорогі фрукти, окрім бананів, ананасів і яблук. Через поганий клімат у країні майже нічого не вирощують, бо це обходиться дорожче, ніж літаками привозити з-за кордону. Наприклад, у Туреччині фрукти в 4−5 разів дешевші. Свіжу полуницю привозять з Америки. Невеличка упаковка коштує 12 дирхамів (3,5 долара). Кілограм ківі та мандаринів – 20 дирхамів (майже 6 доларів). Те, що ціни у кафе і ресторанах тут зашкалюють, я переконалася на власному гаманці. У ресторані, що розташований у найвищій будівлі світу Бурж Халіфа, замовила собі капучино. Коли принесли рахунок, очам не повірила – трохи більше, ніж 11 доларів.

Водночас країна дуже безпечна. Тут немає злодійства. Рівень злочинності близький до нуля. Якщо в кафе хтось забув чи загубив гаманець, наступного дня він буде лежати на тому ж місці, де його залишили.

Читайте також:  “Чоловік змушував мене ходити в чорному, але я показала характер”: розповідь українки, яка живе в ОАЕ

Автор статті Юлія Підлужна

Джерело.

Реклама

Реклама

Related Post

facebook