Дозвілля
Олена позбулася хлопця, який три роки приїжджав до неї по вихідних, по-хазяйськи заглядав в холодильник, робив собі бутерброди і завалювався на диван: «Серіал подивимося?» Олені здавалося, що так і має виглядати людське тепло в житті самостійної та зайнятої жінки. Ну а те, що він за весь час не приніс ні квіточки, а тільки кілька разів замовив піцу
Олена захопилася мінімалізмом. Читала книжки і дивилася блоги акуратних японців. Вони стримано посміхалися, розставляли
Дозвілля
Олена забула телефон і повернулася за ним. Відкривши ключем двері, вона почула розмову чоловіка і свекрухи. «Синку, – ласкаво говорила Ірина, – ось дивлюся я на неї і бачу, ти гідний більшого, не пара вона тобі». Саша мовчав. «Ти ж знаєш, як сильно я тебе люблю, – продовжувала вона, – я бажаю тобі щастя». «Що не так, – стривожено запитав син, – конкретно можеш сказати?»
«Ну, що, – запитала Ірина свого сина Сашка, – коли ти нас зі своєю
Дозвілля
Замість сподіваного здивування Оксана зустріла його peготом, Валерій навіть образився спочатку. А відсміявшись, Оксана попросила почекати її біля під’їзду й піднялася до себе додому
Валерій дуже добре знав, що на гаpячих дівчатах бoляче обпікаються. І з новою своєю
Дозвілля
У Анастасії неприємність. Невістка вчора пішла з сім’ї. Покидала деякі речі в сумку, мольберт свій на плече повісила і пішла. Анастасія і так і сяк муштрувала сина, але правди не добилася. Ну, не може ж бути причиною те, що він не подав їй руку?
Майже п’ять років жили, п’ять років все всіх влаштовувало. І раптом? А Анастасія так
Дозвілля
– Дівчатка, не плачте. Мій дід нас знайде. Він у мене найкращий мисливець в світі. Давайте станемо посеред галявини і по черзі будемо в небо махати руками. Вертолітники полетять, нас побачать і відразу врятують
– Квіточко, де квитанція з полиці в коридорі. – Ба, я не брала. –
Дозвілля
Василь їв котлетку, цілував Зою в щічку і йшов до дивану. Лягав, брав в руки пульт, клацав канали, дивився телевізор. Дружина на кухні мила посуд, прибирала після вечері і приносила Василю чай. На таці. З пиріжком. Кожен день пиріжки були з різною начинкою
Василь приходив додому з роботи втомлений. Мив руки і сідав за стіл. Тут же
Дозвілля
Сашко прийшов через годину, не приніс не те що квітів, навіть на шоколадку пошкодував. З’їв Улянин супчик, п’ять котлет, випив чаю з домашніми коржиками. – То як ми будемо жити – в тебе чи в мене? – запитав без усіляких передмов. Помовчавши, додав: «Я ж не хлопчик, щоб бігати з хати в хату».
– Я так охляв, ти б прийшла, хоч би супчику якого зварила. Може, поживеш
Дозвілля
— Коли ми приїхали, я просто не впізнала свою квартиру! – розповідає Ліза. – Все блищить і сяє, звісно, але мама хіба тільки шафу не пересунула на свій смак. А всередині цих самих шаф все переклала! Тумбочки приліжкові – і ті без уваги не залишила. Аптечку перебрала, там, де термін у ліків закінчується, викинула. Ліжко все перетрусила. Білизну, мою ще нехай, але вона і Сергієву склала стопкою по-своєму
— Ти не уявляєш, що у них в квартирі творилося! В якому стані холодильник
Дозвілля
Багато років тому, коли ще була жива моя мудра бабуся, вона одного разу сказала нам з мамою, ми саме пробували повісити нові штори до Великодня, одну чудову річ.
Штори були, на ті часи, новомодні: з асиметричними ламбрекенами, кистями, іншими прибамбасами. Вони ніяк
Дозвілля
Він їй сказав: – Ви мені подобаєтеся. Я можу з вами одружуватися. Але за умови: ви перестанете фарбувати брови і губи
Ви розлучитеся зі своїми подругами. Батьки до вас можуть приїжджати тільки в заздалегідь узгоджені

You cannot copy content of this page