Олена захопилася мінімалізмом. Читала книжки і дивилася блоги акуратних японців. Вони стримано посміхалися, розставляли кашпо з грубою обробкою на нескінченніcть сяючої поверхні порожніх столів і говорили про те, як мінімалізм змінив їхнє життя.
Що ж там міняти, подумала Олена. Мені б просто порядок вдома навести.
І винесла кілька мішків сміття на смітник. Старі светри кошлаті, зламаний міксер, сумку з дев’яностих, колекцію дисків.
У домі ніби додалося повітря. Стало легше дихати.
Потім Олена навела порядок на своєму робочому столі. Вона була секретарем, додому приходила пізно ввечері. Завела собі на роботі красиву тарілку, щоб підігрівати принесений з дому обід, пляшку для води з якогось модного пластика, який не був шкідливим для здоров’я.
Через місяць Олена зрозуміла, що жодного разу не скористалася красивою тарілкою на роботі. Їсти було ніколи. Пляшку вона теж не встигала мити і наповнювати водою.
Тоді Олена зробила важливу покупку.
Вона сходила до лікаря. Так, її мучило безсоння, а вдень – сонливість. Нерви зовсім розхиталися. Постійно боліла голова. Лікар сказала – перевтома. Виписала ліки. Порадила зменшити стрес і дати собі відпочити.
Олена пішла в магазин. Купила красиву Таблетницю, щоб розкласти пігулки по відділеннях, навести порядок і в своєму здоров’ї теж.
Вранці Олена прийшла на роботу, задумливо поклала свою нову таблетницю поруч з красивою пляшкою з нешкідливого пластику. Подивилася на цю інсталяцію.
Подумала: що б зробила на її місці та японка, яка веде блог про мінімалізм? Відповідь прийшла сама собою.
Так Олена «викинула» нестерпну роботу зі свого життя.
Знайшла іншу, недалеко від дому, і не таку стресову. Ну і що, що платять менше. Їй – вистачало. Особливо якщо не купувати щотижня нові туфлі для того, щоб порадувати себе хоч чимось. Олені здалося, що японка в своєму блозі схвально посміхнулася її вибору.
Потім Олена викинула ще одну обставину, яка давно їй не підходила. Зовсім як річ, яка начебто всім хороша, але колір не личить. І жорстка блискавка збоку весь час натирає.
Олена позбулася хлопця, який три роки приїжджав до неї по вихідних, по-хазяйськи заглядав в холодильник, робив собі бутерброди і завалювався на диван: «Серіал подивимося?» Олені здавалося, що так і має виглядати людське тепло в житті самостійної та зайнятої жінки. Ну а те, що він за весь час не приніс ні квіточки, а тільки кілька разів замовив піцу (та й ту всю під’їдав під кіно, запиваючи морсом з її холодильника) – зараз же час рівноправності, хіба ні?
Але в її чистій квартирі, звідки Олена викинула все зайве, застаріле, непотрібне і потворне, хлопець раптом став виглядати якось неприродно. Вона знову згадала проникливу японку-мінімалістку, яка нібито питала: «Чи приносить тобі ця людина іскри радості?»
Ні, подумки відповіла Олена. Вона приносить тільки крихти на диван. А у мене забирає час. Я б краще в басейн в суботу сходила.
Так Олена позбулася хлопця. Який ніби й не здивувався навіть, що його вигнали. Ймовірно, був інший диван, де його чекали. Може, навіть, і не один. Але яка різниця?
Олена купила абонемент в басейн. А таблетницю разом з ліками викинула. Ні-ні, ніякої самодіяльності – вона порадилася з лікарем. Та поспілкувалася з Оленою про її нове життя, схвально кивнула, дізнавшись про порядок в домі (бо нова робота давала їй кожен день кілька годин вільного часу), про налагоджений сон і про безглуздого колишнього, який не приносив «іскор радості». І дала добро таблетки скасувати. А басейн – відвідувати частіше.
«Мінімалізм змінив моє життя» – говорила елегантна японка-блогер в бежевому кардігані з кашеміру. І стримано усміхалася.
Олена раптом зрозуміла, що і її життя теж сильно змінилася. Хоча спочатку здавалося – та чого там, просто сміття викинути, позбутися від мотлоху.
А в підсумку Олена викинула не тільки купу речей, але і невідповідну роботу, а потім і невдалого чоловіка. І навіть таблетницю – і ту викинула. У надії, що в найближчі роки вона їй не знадобиться.
І чомусь мені здається, що Олена права.
А що думаєте про мінімалізмі ви?
Автор:
Фото ілюстративне.
