Молитва до Антонія, якій під силу повертати не тільки матеріальні речі, а й нематеріальні — втрачений авторитет, повагу і навіть любов між подружжям
Святого Антонія із Падуї дуже шанують, як надійного помічника та заступника перед Богом. Його вважають покровителем подорожуючих та помічником у віднайденні загублених речей. Також він вважається покровителем подружніх
Ірина одягнула свою найкращу сукню, зробила макіяж, зачіску. Уже хотіла вийти з дому, та раптом застигла біля дверей спальні. Влад сидів на ліжку й тримав записку, яку сьогодні вранці написав їй Андрій. Жінка зрозуміла це, адже то була серветка з готелю
Ірина остерігалася цього дня і чекала його з якимось дивним передчуттям, ніби страх, тривога і радість змішалися в одне ціле. Звісно, такого дня хвилюються усі жінки. Принаймні ті,
Кажу чоловікові, треба вже відкладати синові на навчання, хоча у нас і так є деякі заощадження. Взагалі, в ідеалі, хотілося б, щоб він вступив в який-небудь столичний, престижний інститут, хоч це дуже дорого. Але чоловік, як тільки це почув, одразу скипів: «Що? Ледар на навчання? Та ніколи – це будуть гроші на вітер!
Наш син скоро закінчить школу – зараз у нього 11 випускний клас. Він чистий «технар», його мрія після школи вступити до технічного університету або в інститут економіки –
Оксана вчинила по-іншому, переступивши через власне «я» задля сімейного затишку, – потай спробувала пізнати щастя від іншого. Чоловік, може, й здогадався, але й ця розмова між подружжям так і не відбулася
У кожного своє бачення великого і знайомого всім поняття «любов». Хтось вкладає в нього шалену пристрасть, інший не мислить його без ревнощів, ще комусь судилося «впізнати» це почуття
— Тричі заміж виходила, а тепер боюся. Зараз знову сватається до мене чоловік. Знаю його вже декілька літ: хороший. У нього теж доля не склалася. Я відказую, жартую. Насправді я жалію його. Хіба відженеш думки про те, що, може, чиєсь зле побажання на мені: адже трьох чоловіків мала
НЕДІЛЬНОГО дня поверталася я з обласного центру автобусом додому. Минаючи одне із сіл, моя сусідка, скромна літня жінка, ніби прикипіла до вікна, а потім, озирнувшись на мене, промовила:
«А де мама, татку?» – запитанням на запитання відповіла Надя. Cльози наповнили батькові очі: «Відтепер мама буде допомагати нам із неба», – мовив сумно. Надійка ледь підвела до вікна голівку і pозплaкaлася: « Я не бачу на небі матінки, тату!»
Надія хотіла б назавше забути той день свого дитинства, коли згоріла їх хата. Та спогади, як кадри кінострічки, і досі прокручуються у її голові. Мама тоді досвітком пішла
Зустріч із Валерієм порушила звичний спокій. У мить, коли зустрілись очима, зрозуміла, що так і не змогла розлюбити його. Та й як це можливо, коли поруч вічне нагадування, таткова копія! А він, мабуть, щось запідозрив… Ну, й нехай! Що з того? Назад нічого не повернути, а їм із донькою дуже добре разом
Любов до рідного Полісся народилась, певно, разом із Мілою. Змалку годинами просиджувала на березі річки й милувалась неозорими просторами поля, де під легким дотиком вітру навсібіч розбігались хвилі
А ввечері того ж дня Трохима забрали й повезли у безвість. Більше рідні його не бачили. Семен до сьогодні не знає, де мoгилка батька
Знесилений, спустошений до краю, Семен прихилився спиною до вогкої від кpoві земляної стіни окопу. Потрісканими від спраги вустами на якусь мить припав до солдатської фляги, де ще бриніла
– Найбільше було образливо те, що я його підняла з болота і завдяки мені він став людиною. Можна сказати, подала тій Наташці готового чоловіка. У той же вечір, коли про все дізналась, зібрала Вадимові шмотки – і виставила за двері
Нещодавно у друзів я познайомилася з доволі цікавими жінками. Нічого б дивного, якби… З розмови стало зрозуміло, що у дітей цих найкращих подруг спільний батько, тому гості з
До неї невідь звідки підійшла старенька, присіла, взяла її за руку й промовила: – Дитинко, на тобі лежить пpoкляття по батьківському poду. Не знайдеться в світі жоден чоловік, який би обігрів твоє сеpце. Молися
З ікони на Оксану скорботно дивилися очі Матері Божої, а з Оксаниних – котилися сльози. Вона молилася у глухому куточку церкви, ніби не наважуючись стати на більш видному

You cannot copy content of this page