Дозвілля
– А я завжди вважала проблему невісток і свекрух надуманою! – розповідає п’ятдесятип’ятирічна Анна Георгіївна. – Думала, що з будь-якою дівчинкою можна порозумітися, при бажанні… до минулих вихідних!
У мене двадцятирічний син, він студент. Я виховувала його одна і у нас досить теплі відносини. Я люблю його і завжди підтримувала у всьому. Але зараз, у нас
У мене хороші батьки і прекрасна сім’я. Я завжди вважала їх прикладом для себе! Відносини між мамою і татом завжди були прекрасними! Здавалося, що вони закохані, як і
У нас з чоловіком зараз невеликі труднощі з грошима. Справа в тому, що так склалися обставини, що чоловік втратив роботу. Його звільнили, нічого не заплатили, ще й винним
Внучці сімдесятирічної Катерини Миколаївни, Ірині, двадцять сім, вона – донька її сина, якого, на жаль, вже немає на світі. І зустрілися бабуся з онукою після великої перерви довжиною
Олена захопилася мінімалізмом. Читала книжки і дивилася блоги акуратних японців. Вони стримано посміхалися, розставляли кашпо з грубою обробкою на нескінченніcть сяючої поверхні порожніх столів і говорили про те,
«Ну, що, – запитала Ірина свого сина Сашка, – коли ти нас зі своєю дівчиною познайомиш?» «Скоро – неоднозначно відповів він, – як тільки, так відразу!» «А вона
Валерій дуже добре знав, що на гаpячих дівчатах бoляче обпікаються. І з новою своєю пaсією вирішив бути мудрішим. Півроку він їздив до неї на пoбачення на дідовому велосипеді.
Майже п’ять років жили, п’ять років все всіх влаштовувало. І раптом? А Анастасія так сподівалася, що вони з сином їй онука подарують… І у свахи Анастасії – Зої
– Квіточко, де квитанція з полиці в коридорі. – Ба, я не брала. – А бачила хто взяв? – Хто взяв не бачила, а от хто здув, бачила.