“- Сашо, а я не зрозумів щось. А батьки твої де?”. “Ти знаєш, тут такий рівень, а вони сільські. Батько он плямкає, коли їсть. А у матері руки, як у доярки. Ну як я їх сюди приведу, Колю. Подумай. Вони не того поля ягоди”
Микола з другом Сашком з одного села. Там народилися, там минуло їх дитинство. Там разом крокували в школу, стояли один за одного до останнього. Бігали на місцеву річечку
Зрештою, сталось саме те, що й повинне було: я заплуталась остаточно. Жити на дві родини виявилось не так просто і весело, як я собі уявляла. Потрібно було робити вибір. Але ж як?
Якщо коротко, то у мене дві сім’ї в двох різних містах. І я бігаю між ними і між двома коханими чоловіками. Мені це вже не врадість у душа
Я молився, щоб цієї десятки вистачило. Анка замовила келих білого і салат. Трохи “повеселівши” вона побігла танцювати і співати на імпровізовану сцену. Всі дивилися на мене з заздрістю, всі чоловіки мріяли опинитися поряд з Анькою, а вона так завзято танцювала і сміялася. Грошей мені не вистачило. Вона мило посміхнулася, докинула кілька гривень
Я зайшов до супермаркету за покупками. Рідко буваю в цьому магазині, але сьогодні довелося заскочити. Купив шинку, пляшку ігристого і хліб. На касі було порожньо. “Велика” касирка механічно
Андрія друзі вважали невдахою. Однак в обличчя йому цього ніколи не говорили. Недобре називати так людину, яка просто дуже мало заробляє і в 35 років ще не створила сім’ї
Андрій і його однокурсники вчилися на початку 2000-х рр. на престижному факультеті, отримали дипломи спеціалістів з інформаційних технологій та розлетілися хто куди. Багато осіли в столиці, хтось рвонув
Різкий телефонний дзвінок перервав її насолоду, вона схопилася. Автоматично відповіла. На тому кінці дроту сичав її начальник Ілля Іванович: «Марино Сергіївно, ви бачили котра зараз година?» «А ви що, – сонним голосом відповіла Марина, – теж на лавці в парку?» «В якому парку, – обурювався начальник, – прокиньтеся вже дванадцята дня, чекаю вас на роботі!»
Марина сиділа в парку на лавочці, закривши очі. Сонце приємно пригрівало її повіки, вона наморщила лоб на мить і застигла. Якось тихо стало навколо, для такого міста, як
І чого мені спокійно не жилося, як багатьом іншим самотнім “панночкам” за 50? Так ні ж! З’явився в моєму житті чоловік, з яким, як мені здалося, буде тепло і спокійно, весело і романтично. Часті зустрічі влаштовували мене, але на певному етапі перестали влаштовувати його
Володя вмовити, умовив мене і я погодилася на спільне проживання на моїй території. Так ось до цього моменту все було просто чудово. Він приходив до мене завжди позитивний
Цілий місяць я репетирував перед дзеркалом як буду з нею знайомитися. Чарівно посміхався, рівно тримав спину і втягував живіт. І що тепер? Ми застрягли удвох в ліфті, десь між четвертим і п’ятим поверхом, вона дзвонить якомусь Ромі
І нервово розповідає йому, що ліфт застряг і їй дуже страшно. А чого боятися? Крім мене нікого немає. У мене два повних пакети їжі, води і випивки, так
Маленький хлопчик заглянув в кімнату, де мама була не сама, поки батько на роботі. Хлопчина сховався в шафу, і звідти піддивлявся. Раптом повертається батько
Дружина ховає любасика в шафу, не знаючи, що її син там. Ізя: – Темно тут. – Так. – У мене є футбольний м’яч. – Це добре. – Ви
Сімейне життя Ольги не склалася – після п’яти років шлюбу вона залишилася одна з маленькою донькою, і колишній чоловік не брав ніякої участі в її вихованні. Ольга не планувала знову виходити заміж, боялася, що може не скластися – і це буде вже не тільки її проблема, а й нові переживання для доньки
Однак зустрівши Георгія, всі страхи розвіялися самі собою – він був спокійним і впевненим, надійним і добрим. Поруч з ним було не страшно, він і сам пережив важке
Соромлюся говорити, що мій хлопець – сантехнік. Сама я ставлюся до його професії з розумінням, але мені не подобається реакція оточуючих. Як тільки чують про те, що він працює в сфері підземних комунікацій, відразу кривляться, ніби відчувають неприємний запах
Можна подумати, що самі вони пахнуть фіалками і не мають ніякого відношення до того, що там – під землею. Познайомилися ми з Іллею незвично. Іду по вулиці. Раптом

You cannot copy content of this page