Якщо коротко, то у мене дві сім’ї в двох різних містах. І я бігаю між ними і між двома коханими чоловіками. Мені це вже не врадість у душа на двоє розділена. Ніде я не є повністю щаслива і як бути далі – не розумію зовсім.
Я працюю журналістом. Моя робота – часті відрядження. Половину часу я проводжу в столиці. А другу – в місті, за тисячу кілометрів. Відрядження мої тривалі і іноді я сама зрозуміти не можу, в якому з міст я живу, а в яке приїжджаю по роботі. Пересуваюся я на поїзді, так зручніше і є час зібратися з думками і налаштуватися.
Це коротко про мою роботу. Тепер про найцікавіше. У столиці у мене є цивільний чоловік, з яким я разом вже сім років. У нас стабільні відносини, побудовані на повазі і любові. Але рік тому під час відрядження я познайомилася з неймовірним молодиком. Він відразу запав мені в душу. Це були зовсім інші емоції і відчуття, Просто феєрія почуттів і я не змогла цьому опиратися. Якщо вдома мене чекала тиха гавань, то тут був бурхливий океан.
Повернувшись до столиці, я вирішила, що це було разове помутніння розуму, і більше я не побачу цього чоловіка. Але я постійно думала про нього і одного разу просто набрала його номер. Чоловік був на роботі, і я допізна розмовляла з тим у кого так необачно закохалась.
Через рік зустрічей з новим захопленням він запропонував мені жити разом. І я погодилася. Так і почалося моє подвійне життя: місяць я жила в столиці, місяць – у іншому місті. Іноді відрядження тривали по два місяці. Я стала цивільною дружиною двох чоловіків. Але зараз я дуже втомилася. Постійні дзвінки то одного, то іншого. Мені доводиться говорити не правду і знаходити варіанти виходу з ситуації, що склалася. А одного разу я переплутала їх імена. Мені довелося придумати історію, що так звуть колегу на роботі. Не знаю, як вони мене ще не розкусили.
А минулого місяця сталося надзвичайне. Обидва покликали мене заміж. Просять дітей.
Інша б раділа, а у мене голова обертом від усього цього. Я люблю їх обох і втрачати нікого не хочу, але все йде до того. І як я буду жити лиш з одним, хоч розуміє, що це і є правильним вчинком, а зробити так усе одно не можу.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
