Дозвілля
У нас з чоловіком зараз невеликі труднощі з грошима. Справа в тому, що так склалися обставини, що чоловік втратив роботу. Його звільнили, нічого не заплатили, ще й винним
Внучці сімдесятирічної Катерини Миколаївни, Ірині, двадцять сім, вона – донька її сина, якого, на жаль, вже немає на світі. І зустрілися бабуся з онукою після великої перерви довжиною
Олена захопилася мінімалізмом. Читала книжки і дивилася блоги акуратних японців. Вони стримано посміхалися, розставляли кашпо з грубою обробкою на нескінченніcть сяючої поверхні порожніх столів і говорили про те,
«Ну, що, – запитала Ірина свого сина Сашка, – коли ти нас зі своєю дівчиною познайомиш?» «Скоро – неоднозначно відповів він, – як тільки, так відразу!» «А вона
Валерій дуже добре знав, що на гаpячих дівчатах бoляче обпікаються. І з новою своєю пaсією вирішив бути мудрішим. Півроку він їздив до неї на пoбачення на дідовому велосипеді.
Майже п’ять років жили, п’ять років все всіх влаштовувало. І раптом? А Анастасія так сподівалася, що вони з сином їй онука подарують… І у свахи Анастасії – Зої
– Квіточко, де квитанція з полиці в коридорі. – Ба, я не брала. – А бачила хто взяв? – Хто взяв не бачила, а от хто здув, бачила.
Василь приходив додому з роботи втомлений. Мив руки і сідав за стіл. Тут же підлітала дружина, Зоя, накладала в тарілку салатик (обов’язково!), А на друге зазвичай були підсмажені
– Я так охляв, ти б прийшла, хоч би супчику якого зварила. Може, поживеш у мене, чи я в тебе? Якусь одну квартиру здаватимемо під найм. Твоя пенсія
— Ти не уявляєш, що у них в квартирі творилося! В якому стані холодильник був, сантехніка, взагалі все! Я два тижні, закотивши рукави, все там відмивала. Донці Вероніки