Дозвілля
— Віро Олегівно, ви б хоч іноді віталися з родичами, — примружилася Олена, заходячи до ліфта. Я дивилася прямо перед собою, рахуючи поверхи. Дев’ятий, восьмий, сьомий. Ще трохи,
Тобі б дружину простішу, сину… Почувши від Діми новину про те, що його кохана погодилася вийти за нього заміж, батьки лише перезирнулися й тяжко зітхнули: — Тобі б
Двадцять років мовчав: зять виступив проти травневої «повинності» на дачі тещі. — Нічого, спадщини не чекай! Валентина Петрівна прокинулася о п’ятій ранку — як за годинником. Хоча жодного
Поїздка до села вийшла спонтанною. Борис давно кликав до себе Іллю, обіцяв шашлики та чудові яблука в саду у діда та бабусі. Тим більше, що й їхати недалеко,
Родина чоловіка нам періодично дорікає, що ми кинули одну бідолашну свекруху, зовсім їй не допомагаємо, адже їй так важко живеться. А ми допомагаємо. Ми платимо комуналку та щомісяця
– Мамо, а ти справді не сумуватимеш, коли я з іншою мамою та татом, поїду на море? Лізі чотири роки, вона лепече все, що спаде на думку. Тетяна
– Ти знову пізно, – Ірина зустріла чоловіка у передпокої. Її голос був тихий, але в ньому відчувалася втома. – Робота, – коротко відповів Дмитро, намагаючись не дивитися
Сорок років обманював дружину, але все виявилося у несподіваний момент Олена Петрівна повільно опустилася у крісло, тримаючи в тремтячих руках телефон чоловіка. Випадково побачене повідомлення від якоїсь «Анечки»
Марія Петрівна сиділа біля вікна. Треба б відмити його, але ні сили, ні бажання не було. Город заростав кропивою та лопухом, але це Марію Петрівну не турбувало. Та
Настя збирала речі, переглядаючи кожну, задумливо відкладала убік непотрібне, потім рішуче брала і кидала в ту купу, що буде складена у валізку. Двері в кімнату відчинилися. – Настю,