Політика savchenko1

“Я дітей народжувати не буду, і якщо треба, піду в президенти”-Савченко

Відповіді, які дала Надія Савченко журналістам, опублікував відомий журналіст з РФ Аркадій Бабченко на своїй сторінці в Фейсбук. Він повідомив, що Надія погодилася поспілкуватися з ним, і не тільки з ним. Він відправив їй запитання, на які Савченко дала відповіді.

Питань прийшло дуже багато – близько двохсот. Їх у СІЗО передав Надії її адвокаит Марк Фейгін.

“Я розумію, які питання мені постійно будуть ставити… Ті, над якими у мене голова болить!

Питань дійсно дуже багато, а часу мало. Тому спробую на них відповісти в бліц-режимі. Сподіваюся, почерк розберете, і все вірно перепечатаете. Відповідала на двох мовах, українській і російській, коли душа лежала.

Питання різкі, і різкі відповіді. Такий настрій був.

Вже не серчайте, читачі. З вдячністю i з Україною в серці.

Надія Савченко”, – відповіла Надія Аркадій Бабченко.

Публікуємо питання і відповіді повністю

Питання і відповіді

Георгій Джахия, Тбілісі: – Надя, коли Ви повернетеся додому, що Ви зробите першим ділом, а що потім?

– Втечу в ліс, подалі від людей, потім повернуся і почну працювати.

Ольга Головченко, Таганрог: – насамперед передайте, що багато в РФ Надію підтримують і захоплюються її мужністю та стійкістю. А питання… запитайте, як вона ставиться до нової української влади? До ситуації з реформами в Україні. Не розчарована чи проміжними результатами майдану?

– Ні, не розчарована! На те вони і проміжні.

Марина Лексіна, Москва: – Надя, ви зможете пробачити нас?

– Марина, Вас мені нема за що прощати.

Юрій Мекензин, Харків: – Як Надія зараз належить до закону “Савченко”, за яким раніше терміну стали випускати корупціонерів і бандитів?

– Я поспішила. Не можна починати нічого, що потім не зможеш контролювати. А з в’язниці це зробити нелегко. Вирвуся, розберуся.

Ганна Назарко, Київ: Надія, Ваша поведінка та стійкість викликають глибоку повагу. Що дає Вам сили? Молимося за Вас всією родиною. Обіймаю

– Я й сама не знаю. Дух протириччя із середини, можливо.

Питання з Ізраїлю: – якби у Надії був шанс прожити той день ще раз, вона що-небудь змінила б?

– Так! Взяла б побільше гранат!

Євген Поляков: – чи Є у вас після всього цього фарсу ненависть до російської державі?

– До держави – так! Навіть “ДДТ” співає – “я люблю свою країну і ненавиджу державу”.

Олександр Дуб, Київ: – На вашу думку, що є більшою небезпекою для України та її громадян, зовнішня агресія Росії або саботаж українських чиновників у боротьбі з корупцією?

– Не в лоб, так по лобі. I одне, i друге хреново!

Андрій Зуенок, Білорусь: – Надія, з якими думками Ви починали кожен новий день,прокинувшись? І ще навпаки, з думками про кого(про що) Ви засипали? Вообщем, що Вас “штовхало” зсередини, даючи сили? дякую

– Душа як випалена земля… Краще ні про що не думати.

Олександр, Дніпропетровськ: – Що повинен, на думку Надії, зробити кожен громадянин України?

– Змогти зробити те, що я змогла.

Наталія Борислович, Одеса: – Все можливе країна і її лідери зробили для звільнення Надії?

– А я звидки знаю? У них i запитуйте.

Андрій Мелехов, Київ: – Надія, що після повернення – політика чи продовження військової кар’єри?

– Щось третє. Ще не придумала, що саме.

Ірина Логвиненко, Рязань: – Зустрілися в цей важкий для Надії час люди, про яких вона згадає потім з теплотою?

– Я не буду згадувати про людей погано. Цього вже достатньо.

Зоя Агапова, Москва: – Надя, були у Вас за ґратами хвилини відчаю?

– Ні! Просто все остогидло!

Андрій Ткачов, Донецьк: – Як до вас ставиться персонал СІЗО? Чи є відмінність щодо офіцерів та низового персоналу?

– Вони до мене ставляться так, як їм наказали до мене ставитися. Їх особисті почуття мені не відомі.

Ірина Андрейцив, Львів: – чи Змінився світогляд за цей час, змінилися якісь життєві аксіоми?

– Ні. Я була самодостатньою до в”язниці, залишаюся i надалі.

Ростислав Жуков, Росія: – Що ви будете говорити про Росію і росіян своїм дітям?

– Я дітей народжувати не буду, щоб не говорити всього того, що я думаю про Росію і росіян!

Дмитро Гринюк, Київ: – Надя зараз депутат Верховної Ради і ПАРЄ. Як вона бачить свою роботу в цій ролі після повернення додому?

– Я, нарешті, бачу роботу. Поки я не працювала

Ольга Стрелоква, Дніпро: – Ви, Надія, для більшості українців стали національною героїнею. Як на рівні емоцій ви на це реагуєте: величезна відповідальність – немає страху розчарувати?

– Я в герої не просилася! I нічого не боюся! Була собою i собою буду.

Світлана Бабійчук-Глушенок, Київ: – Коли Надя повернеться, вона буде шокована невідповідносю того, за що вона боролася, і тим, що побачить. Адже по суті нічого в українському політикумі не змінилося. Чи Готова вона очолити нову політсилу.

– Я не сліпа i не дурна. I так все бачу. Якщо це треба буде українцям готова.

Олексій Петренко, Київ: – чи маєте Ви підтримку від українських чиновників? Від Юлії Тимошенко?

– Можна сказати так. По мірі їх сил…

Ілля Сковородкин, Санкт-Петербург: – Надія, Ви бачите майбутнє України в Євроінтеграції, або у самостійному (незалежному) розвитку? Якщо в України свій шлях, то який він, на Вашу думку?

– Я над цим думаю… Ще не придумала…

Костянтин Низовець, Ірландія: – Які настрої (в тому числі і політичні) у контингенту сізо і взагалі у в’язня співтовариства Росії? Що люди думають про ситуацію з її сфальсифицированою справою? Про ситуацію з політикою Путіна?

– У арештантів інші турботи. Вони взагалі про це не думають.

Галина: – Ви жінка на війні. Ваше ставлення до чоловіків, що ухиляється від неї.

– Негативне.

Артем Гординя, Київ: – чи Пропонували вам російські слідчі органи варіанти співпраці взамін на поступки або взагалі свободу?

– Так.

Дмитро Попов, Київ: – Надія, погодилися б Ви увійти в передвиборний список Тимошенко, якби знали, що в той час, як Ви воювали на фронті, її донька святкувала нове весілля в розкоші на Олімпійському в Києві?

– Найменше мене цікавить особисте життя Тимошенко. Є питання і важливіші.

Олена Клушина: – Надюша, хотілося б знати, що наповнює Ваше життя зараз? Змінюєтеся Ви? Про що Ви думаєте і що читаєте? Хочу зрозуміти, як можна пережити незаконне ув’язнення?

– Вакуум! Не потрібно розуміти, чи можна це пережити, поки не трапиться. А станеться – самі зрозумієте.

Юрій Михайлов, Каліфорнія: – Ваше ставлення до т. зв. “особливому статусу” Донбасу?

– Багато хотіти – мало отримувати!

Роман Скибневский, Москва: – Надя, оскільки відбір питань для Вас запропонований у фейсбуці, Ваші відповіді теж зможе прочитати безліч людей, які щиро підтримують Вас. Тому питання таке, чи не хочете Ви скористатися шансом сказати що-небудь самі всім тим, кому не байдужа Ваша доля?

– Від душі дякую!

(Без підпису) Шановна Надія, що стало найважчим для Вас за час перебування в ув’язненні?

– Убитих два роки життя…

(Без підпису) Мені цікаво знати, як Надійка СЬОГОДНІ бачить Росію. Адже поки вона зростала – це була просто сусідня країна, не викликає особливих емоцій, потім – війна і ненависть, ясна річ. Сьогодні – Росія тюремник і в той же час середовище, в яку Надя занурена ось вже два роки.

– Я Росію раніше ніколи не бачила і зараз через ґрати не бачу, і бачити не хочу!

Як нам, росіянам, підтримати Надію? Що б вона хотіла від тих хто живе тут, але на її боці? Хто не підтримує цю владу?

– Перестаньте боятися! Цим ви допоможете не тільки мені, скільки собі.

Два питання були настільки частими, що їх можна об’єднати як колективні. Ось вони:

Чи зможете Ви пробачити коли-небудь нас (росіян)

– Я на вас зла не тримаю.

Чи збираєтеся Ви балотуватися в Президенти (від українців)

– Українці, а вам я президентом потрібна? Якщо скажете, що треба, то буду! Мені байдуже, як виконувати свій обов’язок перед українцями, чи то на полі бою, чи президентом.

Нагадаємо, сьогодні Надія Савченко відмовилася від сухої голодовки.

Джерело.

Загрузка...

Related Post