Політика Джорнал

Україна набридла: Захід готовий пробачити Росії всі злочини – The Wall Street Journal

ЄС схильний пробачити Росії її злочини, а США взагалі забули про Європу у критичний момент.

Традиційно прихильні євроатлантисти нідерландці, які наважилися відправити свої F-16 на війну проти ІДІЛ, наступного місяця підуть на “рекомендаційний” референдум щодо ратифікації угоди про асоціацію України з ЄС.

На перший погляд, це може здатися добрим жестом, який повинен зміцнити підтримку пострадянської країни, яка хоче бути частиною Західного світу і за це стала мішенью для танків Росії. Однак соціологічні опитування свідчать про те, що нідерландці збираються сказати українцям, щоб вони “відчепилися”.

Символізм цієї відповіді “Ні” буде мати певну вагу. Про це на сторінках Wall Street Journal оглядач Джон Вінокур. Негативний результат референдуму в Нідерландах, на його думку, підсумує всі ознаки презирства до Євросоюзу, які є сьогодні. Більше того, він підтвердить успіхи Володимира Путіна у гібридній війні і “помаранчеві чоловічки-дезінформатори” у цій ключовій європейській країні, змусивши Нідерланди задобрювати його.

“Ніби нідерландці кажуть самі до себе: Не треба йому надокучати. Він може забити Європу мігрантами лише однією серією бомбардувань в Сирії після обіду”, – йдеться в статті.

Президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер вже заявив, що він результату “ні” в НІдерландах найбільше виграє Росія. Тому що, якщо нідерландці відкинуть асоціацію України з ЄС, “на Європейському континенті почнеться велика криза”. Звісно, може нічого й не почнеться. Але ця заява добре ілюструє розкол у політичних поглядах, а також самоодержимість, яка охопила країни ЄС. Амстердам вже показав у 2005 році, що з ним не все гаразд, коли через референдум відкинув запропоновану конституцію ЄС. Однак тепер від поєднання такого презирства до Брюсселя, страху перед Росією і напливом біженців в Європу, наслідки можуть бути значно гіршими.

Це жалюгідно, але до нідерландської відмови Україні можє приєднатися і Німеччина, в якій анексію Криму військами Росії так само готові пробачити Москві, як і окупацію двох регіонів Грузії в 2008 році. Всі ці злочини увішли до переліку “завоювань” Кремля, які дуже хочеться забути.

Сьгодні в Європі немає поважних голосів, які б активно вимагали продовження санкції ЄС проти Росії наступного літа. Останні візити представників німецької коаліції в РФ лише заохочують Москву до подальших провокацій.

Ситуація відображає реальність, в якій Європа немає чіткого вектору влади. Німецька газета Frankfurter Allgemeine вже оголосила кінець німецької гегемонії в Європі через нездатність Ангели Меркель подолати міграційну кризу.

Адміністрація Барака Обами, у свою чергу, близько двох років тому самоізолювалася і відмовилася від впливу на Європу. Білий дім відправив Німеччину вирішувати дипломатично конфлікт в Україні і зовсім не звернув увагу на її зв’язки з Росією, які обмежують ефективність у цій місії.

Врешті-решт, Україна лишається дилемою совісті для Європи. “Це дуже дратує. Є деякі країни, які думають, що краще було б позбутися якось України”, – сказав Винокуру неназваний чиновник в Брюсселі.

І є ознаки, що це таки правда. Німецький міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмаєр і його французький колега Жан-Марк Еро були в Києві минулого тижня. Під час цього візиту вони сказали Києву, щоб йому “більше не пробачать” невиконання своєї частини Мінських угод попри те, що це обумовлено питаннями безпеки.

Оглядач підкреслює, що таким чином європейські дипломати неприйнятно наполягали на тому, щоб Київ йшов на поступки Москві, яка продовжує відправляти війська і зброю на Схід України і не повертає йому контроль над кордоном.

“Для відчуття всієї атмосфери, варто звернути увагу на статтю двох міністрів закордонних справ, в якій вони говорять про неназвану “сусідню державу”, яка не поважає суверенітет України. Про яку державу йдеться? Може це Молдова?” – іронізує Винокур.

На тлі всього цього, лише головнокомандувач військ НАТО в Європі генерал Філіп Брідлав застеріг міжнародну спільноту, що “не пріпустімо приймати ситуацію в Україні як нову норму”.

Він попередив про “зростання нестабільності через реваншизм Росії”. “Але це лише слова військового, чий начальник – начальник Штабу армії США Джозеф Данфорд, безрезультатно продовжує наполягати, що “розумно” для Америки було б забезпечити Україну оборонним озброєнням”, – йдеться в статті.

На думку оглядача, це цілком розумна пропозиція. Україна, яка межує з чотирма країнами НАТО, могла б швидко отримати протитанкове озброєння і зробити ціну подальшої агресії для Росії неприйнятною.

В цій історії Нідерланди, принаймні, можуть проголосувати за асоціацію з Україною і продемонструвати, що вони розуміють, якою покинутою вона стала. Але президент Обама і далі продовжує відмовляти дружній країні в мінімальному забезпеченні, яке потрібне їй для захистну. І така позиція Білого дому лише підкреслює його ключову роль у геополітичній поразці Заходу.

Нещодавно експерти Atlantic Council зауважували, що за два роки війни в Україні Захід так і не почав називати речі своїми іменами. Американські і європейські лідери часто уникають висловлювань про те, що Кремль анексував Крим і розв’язав війну в Донбасі. Вони не хочуть називати це своїми іменами: вторгненням і окупацією території суверенної країни.

Терміни “інтервенція” чи “дії” можуть прозвучати більш дипломатично. Але це лише евфемізми, які не відображають правди.

Тим часом, Держсекретар США Джон Керрі запевнив, що Обама половину всіх розмов з Путіним присвячує війні в Україні. А Білий дім робить “все, щоб Москва заплатила високу ціну” за окупацію в Крим і війну в Донбасі.

Видання Washington post пише, що Обама не може дати гідну відповідь Путіну ані в Сирії, ані в Україні. Зокрема, лідер США так і не наважився відправити українцям оборонну зброю, незважаючи на те, що Путін продовжує ігнорувати статті мінських угод і проводити кампанію з повного підкорення України як держави. За словами аналітика, Росія “проковтнула Крим настільки глибоко”, що зараз про нього взагалі ніхто не говорить. У свою чергу, у статті New York Times йшлося про те, що Кремль добився успіху в Сирії і Україні,але його кінцева мета досі незрозуміла. Адже очевидної можливості для Путіна вправно вийти з усіх розв’язаних ним конфліктів поки не має.

Джерело.

Загрузка...

Related Post