Політика

Паспорти нового типу: що зміниться в житті українців

Днями у Верховній раді України буде розглядатися законопроект №3224, необхідний для завершення “паспортної” реформи.

Законопроект містить норми, які забезпечать юридично та технічно правильний запуск ID-карт для всіх категорій громадян. Тобто він дасть можливість оформлювати нові паспорти всім українцям, а не лише підліткам по досягненню 16-річного віку, як це відбувається зараз.

Чому це важливо?

На сьогоднішній день Державна міграційна служба (ДМС) не має підстав видавати нові паспорти нікому, окрім підлітків, які досягли 16-річного віку та оформлюють паспорт вперше.

Натомість законопроект визначає, що паспорт громадянина України видаватиметься з 14 років. Це поширена європейська практика, адаптована до українського законодавства, адже саме з 14 років наступає часткова дієздатність, і підлітки у цьому віці вже можуть вчиняти певні правочини, що не завжди потребує присутності батьків із паспортами.

Також законопроект №3224 визначає засади для оплати отримання паспорта, що досі не регламентується законодавчо (безкоштовною є лише видача першого паспорта підліткам).

Однак оплата є лише однією з проблем, які має розв’язати законопроект. Міграційна служба та незалежні експерти багато разів говорили про те, що чинний на сьогодні закон “Про Єдиний державний демографічний реєстр (ЄДДР)” має численні недоліки, які вкрай важливо виправити вже під час запровадження нової системи ідентифікації та паспортів-карток.

Які зміни чекають на українців після ухвалення цього законопроекту?

Документи можна буде оформити у центрах надання адмінпослуг

Кількість пунктів оформлення документів необхідно збільшувати – це очевидно для всіх, хто хоча б раз оформлював закордонний паспорт.

З наявним у міграційної служби обладнанням впоратися зі зростанням попиту на біометричні паспорти неможливо, особливо з урахуванням того, що ID-картки оформлюються на тих самих робочих станціях.

Тому повноваження щодо прийому заяв та видачі документів законопроектом надаються центрам надання адміністративних послуг, які після закупівлі обладнання зможуть поступово стати основним фронт-офісом з оформлення документів.

Співробітники ДМС будуть насамперед задіяні у процедурі ідентифікації громадян перед внесенням їхніх даних до Реєстру, а отже, практику, коли ЦНАП виступає лише у ролі кур’єра між громадянином та ДМС, як це відбувається сьогодні, вкрай важливо припинити.

Інший важливий момент – оформлення паспорта у формі ID-карти здійснюватиметься у будь-якому місці, незалежно від місця проживання особи.

Громадяни не будуть “прив’язані” до так званих “паспортних столів”, як це відбувається сьогодні.

За місцем реєстрації необхідно буде оформити лише перший паспорт-картку – після внесення даних про особу до реєстру будь-які послуги з документування можна буде отримати у будь-якому місці.

Кошти надходитимуть до місцевих бюджетів

Це вкрай важливо також і з огляду на процеси децентралізації влади, які відбуваються в Україні.

Важливим кроком стала передача з 4 квітня місцевим громадам функції з реєстрації місця проживання. Як показує світова практика, на рівні громади питання умов надання адміністративних послуг вирішуються набагато ефективніше, аніж централізовано.

Законопроект також визначає прозору та ефективну систему і розмір оплати за оформлення паспортів. При цьому кошти будуть розподілені між місцевим бюджетом та спеціальним фондом державного бюджету, з якого оплачується вартість бланка.

Отже, місцеві громади отримають додатковий фінансовий ресурс для розвитку центрів надання адмінпослуг.
Законопроект надає право місцевим громадам самостійно визначатися, яким категоріям громадян надавати пільги по сплаті адміністративного збору та в якому розмірі.
Можливою також буде компенсація з місцевого бюджету вартості бланка, отже, для окремих категорій населення місцеві громади зможуть зробити новий паспорт взагалі безкоштовним, за рахунок місцевого бюджету.

Персоніфікований доступ до персональних даних

Законопроект передбачає, що всі сеанси доступу будь-якого чиновника до персональних даних особи фіксуватимуться системою в автоматичному режимі й ці дані зберігатимуться.

У подальшому кожна особа зможе безкоштовно отримати інформацію про те, хто, коли та на якій підставі переглядав інформацію про неї в Реєстрі.

Окремо фіксуватиметься інформація про те, ким, коли та на якій підставі вносилися зміни до даних про особу в Реєстрі.

Усі дані про громадян, які містяться на паперових носіях у формах Ф-1, потрібно поступово оцифрувати та внести до ЄДДР, і законопроект це передбачає.

Мотивів для цього – декілька, зокрема, така рекомендація звучить від представників Єврокомісії. Окрім того, оцифровка даних дозволить скоротити терміни оформлення документів.

Не менш важливий наслідок – розвиток електронних сервісів. До ID-карти буде внесено електронний цифровий підпис особи, а з його допомогою можна буде надавати громадянам якісні, прозорі, безпечні та швидкі послуги. Це важливо і в контексті запровадження електронного урядування.

Критика законопроекту – де істина?

Незважаючи на те, що законопроект протягом останніх півроку зазнав суттєвих змін під час обговорення та врахування всіх зауважень, окремі критичні висловлювання на його адресу лунають і надалі.

Прозора чи непрозора оплата?

Головною претензією залишається запропонована система оплати, яка дійсно поставлена в залежність від собівартості бланка.

Експерти, які вказують на нібито намагання робити “бізнес на паспортах”, на наш погляд, або не розуміють реального стану речей, або намагаються маніпулювати громадською думкою.

Законопроектом передбачено сплату адміністративного збору, який складається з вартості адміністративної послуги (кошти, які надходитимуть до місцевого бюджету) та вартості бланка.

Єдиний платіж, визначений законом – це дуже проста, проте навряд чи прозора система оплати.

В умовах ринкової економіки ціни можуть змінюватися на все, у тому числі може змінитися і собівартість бланків. А відтак є питання, хто сплачуватиме різницю вартості бланка у разі підвищення собівартості і куди витрачатимуться кошти, вивільнені у випадку здешевлення?

Кожен, хто знає сутність бюджетних та бізнес-процесів, розуміє, що оплата вартості, визначеної на поточний момент виробником – це найбільш прозорий та юридично бездоганний варіант.

Зауваження щодо того, що в Україні “монополістом” з виготовлення документів є державне підприємство (поліграфкомбінат “Україна”) взагалі є незрозумілими.

Україна – одна з небагатьох держав світу, яка самостійно виготовляє бланки документів, причому якість цих бланків міжнародними експертами визнано однією з найвищих у світі. І робить це підприємство, яке на 100% знаходиться у власності держави.

Якщо у когось є сумніви щодо обгрунтованості вартості бланка – є цілком зрозумілі та доступні механізми контролю діяльності державних підприємств.

“Марнотратство” на інфраструктуру

У новий ID-паспорт закладено найновітніші технології, включно з безконтактним чіпом з даними та електронним цифровим підписом.

Це зроблено насамперед задля безпеки та захисту від так званої крадіжки особистості, однак світовий досвід показує, що ці заходи безпеки також створюють передумови для створення різноманітних електронних сервісів, які у майбутньому мають зробити отримання багатьох послуг (у тому числі адміністративних) значно комфортнішим.

Критики чомусь плутають причини з наслідками та видають сервіси за головну мету запровадження паспортів з чіпом, вказуючи на нібито “захмарну вартість” та примарні перспективи швидкого запровадження інфраструктури використання чіпів.

Сервіси ж у всьому світі починають активно розвиватися лише після того, як на руках у громадян опиняється певна критична маса документів з чіпом.

Жодна держава світу не будувала інфраструктуру до запровадження таких документів.

Де взяти обладнання?

Доволі дивним видається аргумент критиків законопроекту про те, що із визначенням нових повноважень центрам надання адмінпослуг має бути передано і обладнання, яке є в міграційній службі.

Очевидно, автори такої ідеї просто хочуть перенести черги з однієї адреси (ДМС) до іншої.

Протягом найближчих чотирьох років українцям необхідно видати щонайменше 28 мільйонів ID-паспортів. Окрім того, перспектива запровадження безвізового режиму ЄС для України вже підвищила попит на закордонні паспорти, яких в Україні тільки минулого року було видано майже 2 мільйони.

Очевидно, що наявного у міграційної служби обладнання недостатньо для забезпечення попиту на документи незалежно від того, де це обладнання працюватиме.

Більше того, вже з лютого 2015 року кошти від надання адміністративних послуг надходять до місцевих бюджетів – отже, місцеві громади не лише зацікавлені у розвитку таких центрів, але й мають для цього необхідні фінансові ресурси.

І нарешті, чим більше буде пунктів, де можна оформити документи, тим меншими будуть черги і, як наслідок – нижчими будуть корупційні ризики.

Автор: Максим Соколюк,
голова Державної міграційної служби України

Читайте також: Детально про нові правила прописки для українців: що треба знати.

Джерело.

Загрузка...

Related Post