Дозвілля

Ніжно і зворушливо про Київ від російської емігрантки

Російська емігрантка, Катерина Макаревич поділилась зворушливими враженнями про своє життя в Києві.

Про це вона написала на своїй сторінці у Facebook

Коли я тільки приїхала до Києва, мені багато, хто емігрував сюди раніше, говорили часто фразу “відігрієшся тут”.

Спочатку не до кінця розуміла, що це означає, але тепер можу сформулювати.

Відігріватися, це коли йдеш по вулиці і люди дивляться не собі під ноги, а тобі в очі. Причому, неважливо, молодь це чи люди старшого покоління.
Не знаю, як це пояснити, але це ніби діалог через очі уявний.
Немов тебе запитують: “ти як?”

Сьогодні йду, вітер був і в око щось потрапило. Очі сльозяться, намагаюся витягти смітинку, а паралельно бачу, як люди заглядають в очі, ніби запитуючи, чи все в порядку і ти посміхаєшся, бо це так мило))

Відігріватися, це коли ти поспішаєш на зустріч і попереду йде бабуся поступається тобі дорогу.
Це щось неймовірне для мене було. Повага до твого часу від абсолютно незнайомого для тебе людини – це безцінне!

Відігріватися, це коли помічаєш, що двері в метро для тебе притримують. І перший час ти на автоматі проходиш, не думаючи про тих, хто перед тобою, але через деякий час ти не можеш вже не притримати двері іншому.Начебто дрібниця, але турбота інших про тебе формує твою турботу про інших.

Відігріватися, це коли у відповідь на прості побажання, типу “на добраніч” завжди чуєш “спасибі”, а коли тобі говорять це, щось не реагуєш. Але через деякий час розумієш, що “спасибі” і “дякую” ти чуєш набагато частіше, ніж раніше. Ну тому що так прийнято.
І в цих простих словах починаєш розрізняти забуте “спаси-Бог”, “благо-дарую”.
І навіть необов’язково бути релігійним, просто відкриваєш для себе більш глибокий рівень подяки.

Відігріватися, це коли з тобою готові спілкуватися люди самих різних соціальних статусів. Навіть таких, про спілкування з якими і не мріяла. Але ти зустрічаєшся з ними і дискутуєш на рівних. До речі, тут люди вміють слухати і чути. Не хочу порівнювати, але в Москві часто відчувала від спілкування зі статусними людьми, що вони власне спілкуються самі з собою, іноді даючи можливість вставити тобі пару слів.

Відігріватися, це коли розумієш, що темою громадського обговорення стає випадкова смерть хлопця, вбитого поліцейськими в результаті погоні. І відбувається вибух шаблонів, коли бачиш, що ініціаторами обговорення стають самі поліцейські, просячи допомоги у суспільства в розумінні, наскільки варто / не варто обмежувати повноваження поліцейських на стрілянину.
І ти ловиш себе на думці: “блін, як же круто Вони хочуть зрозуміти і запитують у суспільства, їм важлива думка суспільства!”

Відігріватися дуже приємно. Але важливо ще й бути відкритим для відігрівання. Чи не закриватися в будиночку.
А це вже залежить від самої людини.

Що ж, можу сказати, мені тепло в Києві!
Спасибі, українці, за це)

Джерело.

Загрузка...

Related Post