Дозвілля

Неймовірні кінетичні скульптури рухаються за допомогою сили вітру (відео)

Кінетичне мистецтво — напрям у сучасному мистецтві, пов’язаний із широким застосуванням об’єктів, що рухаються, в основі якого лежить ідея руху форми. Динамікою об’єкта вважається не просто його фізичне переміщення, а будь-яка його зміна, трансформація, тобто будь-яка форма “життя” витвору під час того, як за ним спостерігає глядач.

У кінетичному мистецтві рух вводиться по-різному: одні твори динамічно перетворюються власне глядачем, інші — коливаннями повітряного середовища, деякі ж приводяться у рух мотором, вітром, водою, стиснутим повітрям, електромагнітними силами тощо(так звані мобілі). Нескінченне різноманіття матеріалів використовується під час створення витвору кінематичного мистецтва — від традиційних до надсучасних технічних засобів, аж до лазерів, також у кінематичних композиціях часто використовують дзеркала. В багатьох випадках створюється ілюзія руху через використання освітлення, що змінюється — тут кінетизм тісно перекликається із оп-артом. Кінематизм прагне до синтезу мистецтв: рух об’єкта у просторі нерідко доповнюється світловими ефектами, звуком, фільмом та ін. Кінетичне мистецтво багато в чому опирається на естетику Баухаусу, модерну, російського конструктивізму. Ф. Мореллє, З. Хюльтен — теоретики кінетичного мистецтва віддавали перевагу руху як засобу протистояння безкінечному повторенню мистецьких форм, що могло би призвести до “вичерпаності” мистецтва, “втоми” творчості. Це оновлення пов’язують із появою нових художніх матеріалів.

Кінетизм досяг свого розквіту як авангардна тенденція після знакової виставки Рух у галереї Дениз Рене у Парижі в 1955 році, після якої він привернув світову увагу. Центром експозиції став Віктор Вазарелі, його так званий Жовтий маніфест був опублікований якраз перед шоу і слугував одним із фундаментальних документів руху. Вазарелі був навчений в ідеях Баухауса і багато років працював у рекламі. Графічні дизайни, що він спочатку використовував у рекламі сформували зміст його нового стилю. Вони прийняли форму подібного до сітки розташування чорного і білого кольорів, що створювало ефект мерехтіння. Його стиль швидко привабив прихильників — Бріджета Райлі та інших. Але й інші аспекти Руху, ті, що включали в себе реальних рух на протиставлення оптичним ілюзіям, також приваблювали багатьох митців у всьому світі. Цей рух був настільки ж мінливим, як і один із мобілів Олександра Колдера: його Дуги пелюсток (1941) поєднує в собі витончені лінії та біологічні форми з натуральним рухом із ціллю дослідити рух об’єкту в просторі. Але навіть частіше рух ставав механізованим. Бажання Ніколаса Шофера ввести відчуття динамізму до його геометричних, виконаних у традиціях Конструктивізму скульптур спочатку призвело тільки до перетворення їх у доволі складне геометричне представлення простору. Але зрештою у нього вдалося представити механічний рух у цих роботах, і це викликало в нього інтерес і до електрики у поєднанні з мистецтвом. Він надихнув мистецькі рухи, що дозволили собі вийти за кордони традиційного, створеного вручну статичного об’єкту, заохочуючи ідею краси предмету як продукту оптичних ілюзій або механічного руху. Ця група розділилася на тих, хто, як і Жан Тенглі, були зацікавлені у фактичному використанні руху, і тих, хто як ось Віктор Вазарелі, захопився оптичними ефектами й ілюзією руху, і продовжували свій розвиток у тіснішому зв’язку із рухом оп-арту. Кінетичне мистецтво, у свою чергу, розросталося десяток років і досягло значної популярності. оп-арт став дуже успішним у захопленні й відображенні фантазії натовпу, в той час як кінетизм зрештою став визнаним жанром мистецтва. До середини 1960-х років ці зміни призвели до втрати художниками зацікавленості рухом.

Кінетичне мистецтво розпочало важливе відновлення традицій конструктивізму, або конструктивного мистецтва, що було провідним у мистецтві з 1910-х років. Деякі напрямки кінетизму також відродили властивий конструктивізму утопічний оптимізм, ще раз заявляючи про потенціал мистецтва поширитися у всі сфери буденного життя і використовувати технології відповідно до вимог сучасного світу. Також кінетизм увібрав у себе багато з дадаїзму, і беручи до уваги цей вплив, можна дуже скептично ставитися до потенціалу технологій у покращенні людського життя. Адже художники, що були натхненні дадаїзмом, як ось Жан Тенглі, використовували свої витвори щоб виразити більш анархічне, сатиричне ставлення до машин і руху. Вони припускали, що скоріш ніж стати людським товаришем, машини стануть людським господарем.

Незважаючи на нібито зачарованість машинами, деякі художники кінетизму проявляли глибокий інтерес у аналогіях між машинами і людським тілом. І замість того, щоб визнавати машини і людське тіло абсолютно протилежними — перші бездушними і функціональними, другі ж заповнені чутливою, раціональною душею — вони користувалися своєю творчістю аби допустити, що люди можуть бути чимось трошки більшим, ніж ірраціональними двигунами суперечливих пристрастей і спонукань, аналогічно до дисфункціональної машини. Ця ідея знаходить свої корені в дадаїзмі, і зраджує поглядам кінетизму щодо ранніх експериментів.

Ранні експерименти із рухом у мистецтві почалися між 1913 і 1920, і виконані вони були послідовниками дадаїзму і конструктивізму. Першим витвором кінетичного мистецтва можна вважали Колесо від велосипеда( 1913) Марселя Дюшана, яке складалося із власне колеса,перевернутого на табуретці( цей витвор також вважають першою “готовою” скульптурою).У 1920 році конструктивісти Наум Габо і Антуан Певзнер використали термін “кінетичне мистецтво” у своєму Маніфесті реалізму. Пізніше, художник Ласло Мохой-Надь, що належав до Баухауса, використав термін “кінетичний” щоб описати механізований рух свого витвору Модулятор світового простору(1930).

Саморуйнівне мистецтво користувалося рухомим пристроєм із колес, шестерінок, маси різноманітних деталей, які працювали разом деякий час, потім могли загорітися або бути розплющеними молотками, що також входили в комплект конструкції. Прийоми саморуйнівного мистецтва поширилися навіть на книжковий друк: випускалися альбоми з репродукціями, що були виконані особливими фарбами, які безслідно зникали з листів альбому через деякий час. Широке застосування методів математичного програмування програмування трактується як передумова народження нового типу творця — художника-інженера, що прагне втілити в мистецтві рух як він є( мобілі. Механічні прибори, оптичні феномени). Поширене використання прозорих матеріалів, електромоторів, важелів, пультів керування. Дадаїзм і сюреалізм також вплинули на роботу іншого видатного кінематичного художника, Олександра Колдера. Його мобілі, серед яких Дуги пелюсток (1941), використовують природний рух повітря для того, щоб оживити усі різноманітні існуючі біологічні форми. Тож скоріш ніж пропагандувати сучасні технології впровадженням руху, митець створив замислений, спокійний настрій, який налаштовує на щасливе співіснування природи і людської натури.

Дві ярко виражені традиції кінетичного мистецтва — створення мінімалістичного об’єкта-мобіля і синтетичного кінетичного середовища — були також успадковані радянськими кінетистами 1960-х років. В РССР кінетичними ефектами активно займалася група Рух (1962 — 1976 роки). Об’єкти лідерів групи Л. Нусберга, Ф. Інфанте (Душа кристалу, 1963) та інші розвивали традиції російського авангарду (Татлін, Габо). В групі ставилися задачі, пов’язані зі спадком футуризму і конструктивізму, — створення нових для сфери естетичного форм, структур і ситуацій. Колектив пропонував кінетичне мистецтво для групового екстатичного сприйняття — міські містерії зі світових спалахів, прозорих пластмас, екранів, дзеркал, газів, звуків, що ллються із динаміків. Перфоманси групи поєднували в собі як футуристичні( експресія, театральні ефекти, маскарадні веселощі й винахідливість стосовно костюмів), так і конструктивістські тенденції (“живі” машини). Група займалась проектування синтетичних містерій із використанням руху світла, газу, тривимірних елементів і кінопроекцій (проекти в основному не були втілені в життя). Також група здійснила декілька театралізованих видовищ з елементами хепенінгу і боді-арту, яким вони дали назву кінетичні ігри.

Одночасно із розробкою різноманітних футуристичних проектів, створенням планів і сценаріїв штучних середовищ, художники групи Рух досліджували взаємодію людини зі штучно організованим природним простором.

Засновник радянського дизайну та реклами, адепт естетики радянської фотографії 1920-х років, Олександр Родченко, на світанку своєї творчості окрім живопису та графіки займався також просторовими конструкціями. Перший цикл робіт, зроблений із пласких картонних елементів називався Що складаються і розбираються (Складывающиеся и разбирающиеся, 1918). Другий – Площини, що відображують світло (Плоскости, отражающие свет, 1920-21) – представляв собою висячі мобілі, вирізані з фанери концентричних форм. Власне цей цикл робіт Родченко представляє собою серію кінетичних об’єктів. Третій – За принципом однакових форм (По принципу одинаковых форм, 1920-21) – представляв собою просторові структури, сконструйовані зі стандартних дерев’яних брусків, що з’єднувалися за комбінаторним принципом. Саме після цих експериментів Родченко оголосив про свій перехід до виробничого мистецтва.

Паралельно кінетичним мистецтвом займався у складі створеної ним групи Світ (1967 — 68) В. Колейчук. Його авторські роботи — проекти структур, здатних до самоорганізації, проекти тотального театру. В 1980 — 90 роки кінетичне мистецтво балансує між сферами мінімалістичної скульптури й експериментального дизайну. Невід’ємним атрибутом стає хепенінг, тобто активне ставлення глядача до артефакту: він закликається вивчати кінетичну інсталяцію з усіх ракурсів, у тому числі зсередини. Цим спростовується ідея, що скульптуру, на відміну від архітектури, неможливо споглядати зсередини. Але розуміння того, що рух переставав бути радикальним і починав визнаватися світовою спільнотою, знеохочувало нове покоління від того, щоб продовжувати слідувати йому. Багато з поштовхів до розвитку напрямку були отримані внаслідок авангардного духу — з одного боку, це був утопічний оптимізм стосовно того, що сучасне мистецтво все ж зможе розширити свою публіку, з іншого — критичний погляд проти впровадження руху — і усвідомлення, що рух запроваджувався в кінцевому результаті лише для того, щоб стати ще одним успішним напрямком мистецтва, що свідчило про його занепад.

В Україні кінетична скульптура відома від початку розвитку медіа арту у Києві у 1990-тих роках. Олександр Гнилицький, який став одним із перших українських відео артистів і все своє творче життя продовжував працювати з новими технологіями у полі художнього, з 1994 по 2002 рік створив три кінетичні скульптури. Механічний скелет 1994 року представляв собою скелет, який вмів видувати мильні бульбашки. Покажи своє (1998) представляла механізованих лялечок, які підімали подоли своїх сукенок та показували одна одній «своє». І Страйкар в аренду 2002 року – механізована скульптура шахтара, який лякав відвідувачів виставки, коли починав раптово бити каскою по підлозі.

Смертельний удар був нанесений великою популярністю виставки Чуйне око, вперше представленій у Музеї Сучасного мистецтва (MoMA), Нью-Йорк у 1965 році. Акцент в ній був зроблений акцент на оптичному напрямку руху. Деякі критики звинуватили роботи, представлені на виставці, як занадто технологічні, а саму колекцію — дешевими оптичними трюками, які здатні тільки приємно збуджувати око. Починаючи з цього періоду, митці продовжували творити в межах руху, іноді навіть зраджуючи концепціям кінетичного мистецтва, іноді слідуючи їм. Скульптура Ребекки Хорн відображає деякі концепти Дадаїзму і Кінетичного мистецтва; її Концерт анархії, створена у 1990 році, представляє собою рояль, підвішений на стелі догори дном, з якого кожні декілька хвилин випадають клавіші. Незважаючи на те, що каруселі й інші створені у 1990-х роках скульптури Карстен Хьолер не повністю можна віднести до Кінетизму, їхнє значення для даного напрямку не можна недооцінювати. Сьогодні рух кінетизму є для митців більше джерелом ідей, аніж основним напрямком роботи.

На сьогоднішній день кінетичне мистецтво розглядається як вид пластичного мистецтва, в якому використовуються мобільні й здатні до трансформації форми, що набувають руху внаслідок дії рук, повітря або мотору. Кінетичні об’єкти вносять у мистецтво органічний елемент, але і перетворюють витвір у такий собі різновид машини, віддаляючи його від природи. Митці, що присвячують себе кінетичному мистецтву ставлять собі абсолютно різні естетичні цілі. 2000 року у Києві у Центрі сучасного мистецтва Сороса при підтримці Гете-інституту проходила виставка Відеоскульптура у Німеччині, де серед інших робіт український глядач міг побачити чергову версію роботи ТБ-Будда Нам Джун Пайка. На сьогоднішній день центрами розвитку мистецтва, звичайно, є Київ, Львів, Харків, Одеса, Херсон. Якщо говорити про Львів, то молоді митці, про яких варто згадати, – це Мирослав Вайда, Сергій Петлюк, Олексій Хорошка, рух Кома, такі «гіпермолоді» художники, як Сегій Радкевич. Варто пам’ятати, що у Львові займається творчістю чимало приїжджих – з Івано-Франківська, Ужгорода, напр., Іван Небесник, Амантом Марха. Якщо йдеться про Харків, то там є Роман Мінім, Аня Сеєнко. У Києві – група перформансу Р.Е.П., заснована в 2004, й такі прізвища, як Микита Кадан, Анатолій Дивов, Жанна Кадирова, Аня Надуда (яка представляє рух „science art”). Факт існування в Україні представників кінетичного мистецтва заслуговує на увагу. Адже воно вимагає величезних фінансових затрат, яких в українському варіанті немає. Художників „kinetic-art” в Україні небагато, але вони є і досягають успіхів, наприклад, роботи Анни Надуди презентувалися в Лондоні (London Art Fair).

У 2013 році у Києві відкрили першу в місті кінетичну скульптурну інсталяцію Рівновага відомого українського скульптора Олександра Лідаговського. Встановлена скульптура на території нового елітного житлового комплексу PecherSKY у Печерському районі. Урочисте відкриття скульптури відбулась за участі головного архітектора столиці Сергія Целовальника.

«Ця скульптура надає людський масштаб не тільки на рівні людського ока, але й душі. Ідея чудова. Вважаю, що чим більше буде різноманітних скульптур у Києві, тим буде цікавіше гуляти в парках і скверах. Чим більше буде хорошої архітектури, як ця, тим нам буде веселіше.У нашому місті не вистачає скульптур, але все для цього робиться. Зараз у Києві є вже такі скульптури, як кавові чашки, рояль, який сам грає мелодії і т.д.»,- зазначив головний архітектор столиці Сергій Целовальник.

Скульптура Рівновага — інсталяція висотою 6 метрів, яка виготовлена з бронзи і сталі у 2013 році. Споруда є витвором кінетичного мистецтва, обігрує ефекти реального руху всього витвору або його окремих частин, сконструйованих з металу, скла або інших матеріалів. Тому від вітру дівчина на «канаті» злегка розгойдується, балансує, намагаючись утримати рівновагу в нашому динамічному і нестійкому світі.

До сучасних тенденцій розвитку кінетизму, що зближують його з естетикою постмодернізму, належать анонімність творчості при креативності аудиторії, зняття суперечностей між мистецтвом і пост-неокласичною наукою. Кінетизм широко користується новітнім досвідом фотографії й кіномистецтва. За допомогою кібернетики, мистецтва освітлення він шукає нові способи художнього вираження, що втілюються у світотехніці, технологічному мистецтві, мистецтві навколишнього середовища. Кінетичне мистецтво стало предтечією голографії, дигітального (комп’ютерного) мистецтва. Прийоми кінетизму широко використовуються при організації виставок, ярмарок, дискотек, при оформленні площ, парків, публічних інтер’єрів.

У проектуванні костюмів кінетизм проявляється через використання світлодіодів, елементів, що крутяться, трансформуються або рухаються, тканини з малюнком.

В даний час експериментатори досліджують можливості створення синергетичних( здатних до самоорганізації) об’єктів. Розроблюється декілька напрямків: на основі стрижневих структур, площинних структур, із використанням відцентрових сил, сил пружності, електромагнітних та інших сил. Також сьогодні спостерігається тенденція зближення штучних систем із природними конструкціями за принципами формоутворення і конструювання.

Автор: Ялініч Юлія

Джерело.

 

Загрузка...

Related Post