– Як ти вже все вирішив? Синку, треба перевірити, чи вона нам підходить! – пані Світлана зовсім не радісно сприйняла новину про те, що її єдиний син Андрій вирішив одружитися.
– Мамо, головне, щоб вона мені підходила. А я люблю Наталю, і впевнений, що вона стане для мене найкращою дружиною, – на повному серйозі відповів Андрій. – Тому, готуйся до весілля.
У Світлани не було що сказати, адже син уже дорослий, і може сам вибирати, але вона чомусь була впевнена, що син прийняв поспішне рішення, і не така дружина йому потрібна. “Наталка… Що вона знає про життя? Та чи вміє вона бодай борщу зварити?” – розмірковувала вона.
Весілля відбулося спокійно, але відразу після святкування почалися тихенькі “протистояння” невістки і свекрухи. Пані Світлана не збиралася здаватися і пильно стежила за кожним кроком молодої невістки.
Одного дня, прийшовши до молодят у гості, свекруха помітила, що Наталка зробила чай у нових чашках, які вона подарувала їм на весілля.
– Наталко, треба було дати старі чашки, бо ці надто дорогі. А ти знаєш, що такі чашки треба мити тільки руками? Бо посудомийка їх зіпсує! – сказала з докором вона.
– Я завжди мию їх вручну, пані Світлано. Але дякую за підказку, – відповіла Наталка з усмішкою.
Світлана трохи здивувалася. Вона була впевнена, що Наталка про це не знала, але вирішила не зупинятися.
Наступного дня, зустрівши Наталку на кухні, вона помітила каструлю з борщем.
– Борщ? Розкажи, як ти його вариш. А ти кістки попередньо запікаєш у духовці? Це секрет справжнього смаку, – промовила вона з підкресленою серйозністю.
Наталка усміхнулася і кивнула:
– Так, мені про це говорив Андрій, що ви так готуєте, пані Світлано. Вирішила спробувати ваш рецепт.
Світлана не очікувала такого кроку і на кілька секунд втратила дар мови.
Протистояння тривало кілька місяців. Пані Світлана намагалася знайти хоча б одну ваду в невістці, але Наталка кожного разу доводила, що вона не тільки розумна, але й дотепна. Одного разу Андрій не витримав і попросив:
– Мамо, ну чому ти не можеш просто прийняти Наталку? Вона ж насправді тобі нічого поганого не робить.
Світлана задумалася. Їй стало трохи соромно, але визнати це вона не хотіла.
Але вирішальний момент настав одного зимового ранку, коли Наталка запросила свекруху на обід.
– Хочу пригостити вас, пані Світлано. У мене новий рецепт пирога з яблуками.
Світлана погодилася, хоча й з деяким скептицизмом. Коли вона прийшла, на столі вже стояв яблучний пиріг, чай і вазочка з квітами. А з кухні доносився смачнющий чудовий запах яблук, кориці і свіжої випічки.
Свекруха була приємно здивована, але не переставала поводитися в звичному амплуа.
– Ого, навіть сервіровка! Як у ресторані! – промовила Світлана.
– Я намагалася зробити все, як ви любите, – з усмішкою відповіла Наталка. – Це ваші улюблені яблука, з того саду, що ви завжди хвалите.
Світлана скуштувала шматочок пирога. Він був ідеальним. Вона не могла приховати захвату.
– Дуже смачно, Наталко. Я повинна визнати, у тебе талант до кулінарії.
Після обіду вони сіли за чай. Наталка зняла з полиці фотоальбом.
– Тут є кілька фото Андрія з дитинства. Мені б хотілося більше дізнатися про ті часи, коли ви були молодою мамою, пані Світлано. Розкажете?
Це зворушило Світлану. Вона почала розповідати історії про маленького Андрійка – як він вперше пішов до школи, як зламав свій перший велосипед і як любив малювати на стінах.
Того дня між ними щось змінилося. Пані Світлана вперше побачила, що Наталка не намагається “захопити” її сина чи виграти в якомусь уявному змаганні. Вона просто любила Андрія і поважала його маму.
З того часу вони стали ближчими. Пані Світлана навіть почала називати Наталку “дочкою”, а Наталка у відповідь завжди зверталася до неї тепло й щиро.
Одного вечора, сидячи разом у вітальні, Світлана промовила:
– Наталко, я маю тобі зізнатися. Спочатку я боялася, що ти забереш у мене сина. Але тепер я бачу, що ти робиш його щасливим, і це найважливіше для мене. Дякую тобі за це.
Наталка обійняла Світлану і з усмішкою відповіла:
– Пані Світлано, я ніколи не хотіла замінити вас для Андрія. Ви для нього завжди будете його найдорожчою мамою. І я щаслива, що ви є в нашому житті.
Відтоді в їхньому домі панувала справжня гармонія. Світлана й Наталка стали не лише родичками, але й подругами. Вони разом готували борщі, ділилися рецептами, а Андрій лише радів, що дві найважливіші жінки в його житті нарешті знайшли спільну мову.
Бо коли є любов і взаємоповага, навіть найскладніші стосунки можуть перетворитися на щось прекрасне. Згода – будує, незгода – руйнує.
Фото ілюстративне.