fbpx

Як німецьке військо урочисто дякувало Меркель з нагоди завершення її шістнадцятилітньої кар’єри і який у цьому зв’язок з Україною?

Саме під час урочистостей після військової команди «Каски для молитви – зняти!» для Ангели Меркель пролунав безсмертний музичний гімн. Та мало хто знає, що цей твір належить українському композитору Дмитру Бортнянському.

Нині у Берліні є військова традиція, яка відбувається у вечірню добу у виконанні спеціальної збройної формації у супроводі смолоскипів. Відповідно до норм державного протоколу ФРН ця церемонія вважається найвищою відзнакою, якою Бундесвер виражає свою особливу пошану цивільній особі.

Коло осіб, хто може на неї заслужити, є дуже обмеженим: до нього входять федеральний президент, канцлер чи міністр оборони.

Саме така церемонія і відбулася 3 грудня, у штаб-квартирі Міноборони, в історичному Блоці Бендлера. Збройні сили Німеччини у такий спосіб проявили повагу до Ангели Меркель з нагоди завершення її 16-ї кар’єри на посаді канцлера.

Саме під час урочистостей після військової команди «Каски для молитви – зняти!» пролунав безсмертний хорал. Та мало хто знає, що цей музичний твір, який прозвучав для пані канцлерки, належить українському композитору Дмитру Бортнянському.

Навряд, пані канцлер здогадувалася про те, хто саме створив цей геніальний твір, який вже два століття як став невід’ємною частиною культурної спадщини та історії Німеччини.

На жаль, у більшості німецьких джерел Дмитро Бортнянський, як і численні інші українські митці доби московського імперіалізму, вважаються саме російськими. І це дуже сумно. А насправді було все так.

Навесні далекого 1794 року два надталановиті українці – композитор Дмитро Бортнянський родом з Глухова і поет Михайло Херасков з Переяслава – створили унікальний за звучанням хорал «Коль славен наш Господь в Сионе».

Ця музична композиція стала неймовірно популярною у народі і прийшлася до серця самій імператриці. Невдовзі хорал починає сприйматися як гімн Російської імперії. До самого початку революції у жовтні 1917 р. кремлівські куранти на Спаській вежі видзвонювали величний твір авторства українського генія Дмитра Бортнянського.

Але повернімося назад в історію. У березні 1813 р. російська армія допомогла союзницькій Прусії прогнати французів з Берліну. Після переможної битви за Берлін пруський король Фрідріх Вільгельм ІІІ став свідком вечірньої церемонії військових російської імперії. Саме на ній він і почув вперше невідому мелодію, котра буквально зачарувала монарха. Йшлося саме про композицію Бортнянського, яка так влучно увібрала християнські православні символи.

Король був надзвичайно зворушений цим глибоким переможним співом.

У результаті Фрідріх Вільгельм ІІІ наказав запозичити цей військовий ритуал для пруської армії.

Відтоді, долаючи всі перипетії німецької історії, цей величний хорал Бортнянського назавжди закарбувався у традиції німецького військового церемоніалу, який носить назву Grosser Zapfenstreich.

Єдине, що сам текст у ХІХ ст. був замінений на твір авторства Герхарда Терстегена «Я молюсь силі любові» («Ich bete an die Macht der Liebe”).

Автор: Світлана Мельник, Facebook

Фото: Світлана Мельник

You cannot copy content of this page