Аліна Косовська, волонтерка із Авдіївки, пройшла 398 кілометрів Закарпатським туристичним шляхом, який до неї ніхто не зміг пройти наодинці взимку. Похід розпочався 8 січня та тривав пʼять тижнів. Після успішнього закінчення походу, Аліна розповіла подробиці своєї мандрівки у ефірі Українського радіо Львів.
Вона розпочала похід 8 січня у селі Великий Березний на Закарпатті, а завершила біля румунського кордону в селі Ділове.
«Минулого літа побачила інформацію, що цей маршрут не був пройдений взимку, хоча були спроби подолати його на лижах і пішки. Мені стало цікаво, що це за такий маршрут, чим він може бути складний і захотілося спробувати його пройти, я почала готуватися. Чому одна? Тому що не було людей з відповідним рівнем підготовки, які хотіли б його пройти, а ті, що висловлювали таке бажання, то вже я не була впевнена в їхньому рівні підготовки та мотивації. Тому пішла сама», – розповідає мандрівниця.
Готуючись до зимового походу, Аліна спочатку пройшла цей маршрут влітку, частинами. Готувалася з помічником, разом із яким розробляла систему контрою на певних відрізках маршруту, на яких вона мала виходити на зв’язок. Крім цього, на відрізку від Боржави і до фінішу мандрівниця мала маячок від рятувальників Івано-Франківська, який передав би її координати у разі надзвичайної ситуації.
Мандрівниця купувала продукти або у магазинах у селах, через які пролягав її маршрут, або наперед висилала поштою у ці села посилки з запасами їжі.
Ночувала в колибах де можна було скористатися електрикою та опаленням або ж у наметі.
«Найскладнішими фізично було засніжені ділянки, звісно, в зоні лісу. Це дуже важко та повільно, іноді вдавалося пройти за день по 7-8 кілометрів, тобто менше кілометра за годину. Високогірні ділянки легші за рахунок вітру постійного, той сніг здуває з хребта і утворюються льодові надуви, вони тверді, в них не провалюєшся і йдеш відносно легко. Найбільшу відстань за день я проходила на Чорногірському хребті – 22 км за день і 19 км – на Боржавському», – розовідає Аліна.
Дорогою волонтерка залишала у колибах та притулках медичні аптечки. Вона каже, що таким чином майбутні мандрівники, які будуть йти цим маршрутом, зможуть надати собі допомогу, у разі непередбаченої ситуації.
Загалом інтерв’ю вийшло цікавим та насиченим. Повну версію можна послухати нижче.
