Журналістка з Барановичів з’їздила за покупками до південних сусідів – до українського Ковеля. Вона дізналася та детально описала, що по чому там продають, як стрімко ростуть ціни і чи можна заощадити, якщо їхати з Білорусі на шопінг до сусідів.
Про це повідомляє видання intеx-рress.bу, кореспондентом якого є авторка матеріалу.
Текст статті публікуємо нижче.
Ковель знайомий багатьом білоруським шопоголікам, тому що ближче, ніж Хмельницький – близько 70 км від кордону, але при цьому славиться непоганим асортиментом і демократичними цінами. Ось і наша сім’я при необхідності їде саме в Ковель. І, чесно скажу, жодного разу це місто нас не розчаровував. При тому, що кожна поїздка – це ризик: ніколи не знаєш, яким курсом і якими цінами Ковель зустріне.
ДОРОГА В КОВЕЛЬ. Якщо їхати за великими покупками типу шпалер або сантехніки, можна собі і ночівлю в Ковелі дозволити: номер в готелі коштує близько 10 доларів за добу. Але цього разу ми їхали за літніми речами, кавою і побутовою хімією, тому вирішили обійтися без ночівлі.
З Барановичів виїхали близько 23.00 в п’ятницю. З досвіду минулих поїздок знали, що на кордоні можна всю ніч простояти, та й до нього 2,5 години шляху, тому виїхали раніше, щоб було більше часу на покупки.
На кордоні виявилося, що даремно поспішали. Черги майже не було, два пункти пропуску пройшли приблизно за три години, і в Ковель приїхали близько 6 ранку. Природно, що в такий час все ще було закрито. Ми трохи покемарили в машині, а близько 8.00 вирушили на ринок на привокзальній площі, який відкривається раніше, й там можна дешевше купити кави, продукти і побутову хімію.
Читайте також: Ціни на їжу і житло надзвичайно привабливі: 11 курортних міст, в яких можна жити за копійки
ІНФЛЯЦІЯ ПО-УКРАЇНСЬКИ. Пункти обміну валют в Ковелі напевно є, але ми ними ще жодного разу не користувалися: біля кожного ринку завжди стоять валютники, які беруть на обмін не тільки долари-євро, але і білоруські рублі. Причому часто навіть за більш вигідним курсом, ніж в банках.
Цього разу курс долара, а особливо білоруського рубля, нас не порадував. За долар давали 26 гривень (майже на 2 гривні менше, ніж в листопаді минулого року, коли ми їздили в Ковель в останній раз), за рубль – 12,5 гривні замість 13.
А біля палатки, де постійно купуємо мелену каву, ми зрозуміли, що і ціни весь цей час не стояли на місці.
Наприклад, 500-грамова упаковка улюбленої кави з листопада минулого року подорожчала на три гривні (приблизно на 3%), а ціна на пляшку засобу для миття посуду зросла на дві гривні (близько 7%). Але навіть при всьому при цьому, переводячи українські цінники на білоруські рублі, ми зрозуміли, що приїхали не дарма.
ТОРГУВАТИСЯ МОЖНА НАВІТЬ НА ДРІБНИЦЯХ. Навіть коли досить часто їздиш за покупками в Україну, не перестаєш дивуватися гнучкості українських продавців. На Барановицькому ринку на знижку можна розраховувати, тільки якщо скупити половину товару. У Ковелі навіть на дрібницях можна торгуватися і отримувати знижки. А на дорожчих речах продавці з легкістю скидають до 5 доларів. Наприклад, босоніжки з натуральної шкіри, які і так продавалися дуже дешево за нашими мірками – приблизно за 49 білоруських рублів – я купила зі знижкою за 42 рублі. За чоловічі джинси, які коштували 54 рублі, ми віддали 48. Навіть на дитячі панами, які в Ковелі коштують близько п’яти рублів, нам зробили знижку.
ВІДКРИТТЯ – УКРАЇНСЬКІ «МЕРЕЖІ». До нинішньої поїздки побутову хімію ми завжди купували на ринку. Правда, покупки не завжди були вдалими. Рідкі порошки (в тому числі відомих марок) я зареклася купувати на українських ринках, оскільки вони не справлялися навіть з легкими забрудненнями. Мабуть, їх просто розбавляють водою.
Цього разу за порадою моєї колеги ми заглянули в магазин побутової хімії. У Ковелі, виявляється, є великі торгові мережі, які торгують парфумерією, косметикою та побутовою хімією. І там, як і у нас, продають товари з великими знижками. З тією лише різницею, що і без знижок часом вони коштують дешевше, ніж у нас на знижках. Наприклад, піну для гоління чоловікові в магазині в Ковелі ми купили без всякої знижки за 4,6 рубля. Точно таку ж піну, повернувшись в Барановичі, я знайшла в одному з мережевих магазинів побутової хімії за 6,65. На знижці.
АПЕТИТНІ ЦІНИ. Буквально за день до нашої поїздки в Ковель колега робила огляд цін на фрукти-овочі на барановицьких ринках, і ми всі дивувалися вартості полуниці по 12 рублів за кіло.
Але ще більший шoк я пережила, коли побачила ціни на ягоду в Ковелі. Там її продавали в середньому по 4 рублі на наші гроші! Огірки, помідори, капуста – все це також коштувало дешевше, ніж у нас.
До слова, від колеги ми також дізналися, що овочі, фрукти і ягоди можна перевозити через кордон. І хоча в цей раз ми не стали нічого їстівного везти, фле на майбутнє собі галочку поставили.
З ЕКОНОМІЄЮ І БЕЗ АНАЛОГІВ В БАРАНОВИЧАХ. Повернувшись в Барановичі, при першій нагоді я вирушила на ринок, щоб порівняти ціни і підрахувати, наскільки вигідною була наша поїздка. Скажу відразу – порівнювати було складно, тому що багатьох речей, навіть схожих на них, просто не вдалося знайти.
Шкіряного взуття, яким у Ковелі ринок буквально завалений (причому як місцевих виробників, так і закордонних – від Польщі до Китаю), на барановицькому ринку майже немає. А з того, що є, і вибрати важко, і ціни майже вдвічі вищі.
Шкіряні куртки в Барановичах коштували дешевше. І я спочатку засмутилася, що переплатила в Ковелі. Але коли спробувала знайти щось схоже за якістю, зрозуміла, що даремно переживала. Відшукала лише одну схожу куртку, і коштувала вона дорожче. Один в один знайшлася тільки чоловіча сорочка, але ціна в Ковелі була на третину меншою.
Всього на поїздку у нас пішло близько 240 доларів. За ці гроші ми купили п’ять пар взуття (три з них з натуральної шкіри), двоє штанів, дві сорочки, куртку, дві панами, великий рюкзак, великий набір побутової хімії – від прального порошку до освіжувача повітря, дещо з посуду, а також каву та солодощі. З вирахуванням витрат на дорогу чиста економія склала близько 90 у.о.
Звичайно, щоб заощадити більше, і витратити потрібно чимало. Але краще кілька місяців відкладати по чуть-чуть і потім купити дешевше в Україні, ніж не чекати, але переплачувати в Білорусі.
